Ганський Олексій Павлович Основні факти:
Дати життя: 20.07.1870 - 11.08.1908
Місце народження: м. Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія
Навчався: Імператорський Новоросійський університет, м. Одеса, Російська імперія (з 2000 р. Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, Україна) (1894); Паризький університет (Сорбона), Французька Республіка (1897-?);
Область досліджень: фізика Сонця, фотографічна астрометрія, сонячна корона, дослідження Місяця
Біографія:
Народився 20 липня (за Юліанським календарем, або 1 серпня за Григоріанським календарем) 1870 р. в м. Одеса Херсонської губернії Російської імперії.
Походить з дворянського роду польського походження гербів Корчак і Гоздава. Рід бере початок з часів другого Хрестового походу, коли засновник роду перебрався до Польщі з Франції і отримав у спадкове володіння від князя Генріха Сандомирського фортецю Ганськ поблизу м. Люблін. Був одним з найдавніших шляхетських родів Речі Посполитої.
В 1894 р. закінчив Імператорський Новоросійський університет в м. Одеса і був залишений для підготовки до професури, але без стипендії. Однак в 1895 р. Кононович О. К., учнем якого він був, добився призначення стипендії для цього талановитого вченого, що спеціалізується в області астрофізики. З початку 1897 р. слухав лекції у Сорбонні, де під керівництвом французького астронома Лоуі фотографував Місяць, працював у Паризькій, Потсдамській та Медонській обсерваторіях. Першою його роботою було з’ясування залежності виду сонячної корони від кількості плям на сонці (1897). Наступні праці Ганського стосувалися спостережень різних явищ на сонці. Він встановив, зокрема, що середня тривалість життя окремих гранул становить 2 - 3 хвилини, потім вони розпадаються і замінюються новими.
Влітку 1895 р. він разом з Бабічевим Ф. А. і Васильєвим О. С. взяв участь в складанні точної карти Андріївського (Куяльницького) лиману.
У 1896 р. вчений брав участь в експедиції на Нову Землю для спостереження повного сонячного затемнення.
Протягом 1897-1905 рр. О. П. Ганський здійснив дев’ять сходжень на Монблан для наукових досліджень сонячної корони та оцінки періоду обертання Венери. О. П. Ганський двічі в Парижі та один раз у Петербурзі піднімався на повітряній кулі з науковою метою.
У 1899-1901 рр. приймав участь в експедиції градусних вимірювань на острові Шпіцберген, організованій Російською та Шведською Академіями наук.
Заснував Сімеїзьку обсерваторію в Криму на базі обсерваторії любителя астрономії М. С. Мальцова. Багато років працював в Пулковської обсерваторії. За завданням Пулковської обсерваторії в 1906 р він обстежив атмосферні умови південного узбережжя Криму і за його ініціативою була створена Сімеїзька обсерваторія. Саме тут в 1903-1905 рр. він підтвердив гіпотезу О. В. Струве про ьте, що між сонячнимими протуберанцями та факкелами існує зв'язок.
У 1905 р. спостерігав повне сонячне затемнення в Іспанії, в замальовках якого йому допомагав його старший брат Петро, художник за фахом; і у 1907 р. в Середній Азії.
Навесні 1906 р. спільно з Тиховим Г. А. проводили експедицію в Крим на перевал Ай-Петрі поблизу метеорологічної обсерваторії К. Ф. Левандовського для дослідження зодіакального світла і вивчення якості зображень. Вчений був начальником експедиції.
У 1907 р. його було обрано віце-президентом Російського астрономічного товариства, наступного року став працівником Пулковської обсерваторії, ініціював створення її відділення у Сімеїзі.
В кінці ХІХ ст. проводив спектроскопiчнi спостереження на 6,5 дюймовому рефракторi за бредiхiнською програмою у свiтлi червоної водневої лiнiї.
Помер 11 серпня 1908 р. в Сімеїзі, купаючись підчас шторму, учений потонув. Похований на території Полікурівського меморіалу в Ялті.
Основні дослідження Ганського відносяться до фізики Сонця. Він був відомий своїми фотографічними дослідженняями Сонця. За них у 1904 р. він був нагороджений французьким орденом Почесного легіону, медаллю імені П. Ж. С. Жансена Паризької Академії наук. Він детально досліджував грануляцію сонячної поверхні і відкрив зв'язок між формою сонячної корони і числом плям на Сонці. Це відкриття лягло в основу сучасних теорій сонячної корони. Спостереження і знімки дозволили йому встановити закон періодичності зміни форм сонячної корони. Завдяки цьому закону астрономи можуть передбачити форму корони на багато років вперед.
Він був секретарем Російського відділення Міжнародної сонячної комісії.
Джерела інформації:
1 Колчинский И. Г., Корсунь А. А., Родригес М. Г. Астрономы: Биографический справочник. — Киев: Наук. думка, 1986.—510 с.-С. 77-78
2 Справочный биографический материал
3 Видатний астроном Олексій Ганський // Україна: хронологія розвитку. Імперська доба. 1800-1917 рр. - К., 2011. - С. 255
4 1899-1901: Шпицберген. Градусные измерения
