Кaзімірчак-Полонська Олена Іванівна Основні факти:
Дати життя: 21.11.1902 - 30.08.1992
Місце народження: с. Селець, Володимирський повіт, Волинська губернія, Російська імперія (нині Волинська область, Україна)
Навчалась: Львівський університет Яна-Казиміра (з 1999 р. Львівський національний університет імені Івана Франка) (1927(8));
Область досліджень: небесна механіка, фізика комет, математика, астрономія, богослів'я, популяризація астрономії. Докторська дисертація: Про планетоцентричний рух комет (1934 м. Варшава); Кандидатська дисертація: Тісні зближення комет із планетами (1950 ); Докторська дисертація: Теорія руху короткоперіодичних комет і проблеми еволюції їх орбіт (1968 );
Біографія:
Народилася 8 (за Юліанським календарем або 21 за Григоріанським календарем) листопада 1902 р. в селі Селець Володимирського повіту Волинської губернії Російської імперії(нині Волинської області України) в сім’ї дрібного шляхтича Евгена Полонського та його дружини Жанни.
У 1920 р. закінчила "на відмінно" жіночу гімназію Г.М. Коленка в м. Луцьк.
Ще вступаючи до Луцької жіночої гімназії, дівчина вільно володіла французькою, німецькою, англійською (за деякими даними вона вивчила пізніше для складання кандидатського іспиту), та польською, згодом добре вивчила італійську.
У 20-30-х роках вона приймала активну участь у Російському студентському християнському русі.
Протягом 1920—1922 рр. працювала в канцелярії Луцького міського суду.
У 1927 (за іншими даними у 1928) р. вона закінчила Львівський університет Яна Казиміра (нині Львівський національний університет імені Івана Франка), і працювала у Львівській астрономічній обсерваторії. Навчалася спершу на філософському, а потім природничо-математичному факультеті.
Щоб стати студенткою Львівського університету, їй доводиться екстерном складати ще й чоловічий гімназіальний курс (із давньогрецькою та латиною).
Протягом 1932—1934 рр. працювала позаштатним асистентом Астрономічної обсерваторії Варшавського університету.
У 1934 р. захистила в Варшаві дисертацію на звання доктора філософії на тему «Про планетоцентричний рух комет» (тогочасний науковий ступінь доктора філософії Європейських університетів відповідає ступіню кандидата фіз.-мат. наук в радянській системі наукових ступенів, хоча вони тоді не визнавалися в СРСР).
У 1936 р. вийшла заміж за поляка Леона Казімірчака, який був вченим-іхтіологом, співробітником Варшавського університету, і в наступному році народила сина.
Протягом 1940-1941 рр. була старшим науковим співробітником Астрономічного інституту при Львівському університеті, потім деякий час працювала в Інституті теоретичної астрономії під керівництвом Гижицького О. М. Тут вона, використовуючи розроблену методику та програму для обчислень на БЭСМ-2, уточнила теорію руху комети Вольфа I, побудовану М. М. Каменським, за оборот 1918-1925, що містить її проходження через сферу дії Юпітера у 1922 р. Вона продовжила дослідження М. М. Каменського, виконавши дослідження еволюції комети Вольфа I на інтервалі 400 років (1660—2060 рр.) з урахуванням збурень від восьми планет та вікового уповільнення руху цієї комети. Вивчила рух комети Барнарда (1892 V) протягом 90 років перед її відкриттям та встановила, що можлива спільність походження комет Вольфа I та Бернарда не виключена. Загалом астроном досліджувала еволюцію орбіт 15 комет (1660-2060), що належать до різних планетних сімей, з урахуванням обурень від шести до восьми планет (Венера-Уран, Венера-Плутон). На основі результатів, отриманих Н. А. Бєляєвим і нею, зроблено висновок, що зовнішні планети (особливо Юпітер) зі своїми сферами дії є потужними трансформаторами кометних орбіт, що істотно визначають їх еволюцію, що переміщують комети з одного планетного сімейства в інше, а в деяких випадках, що видаляють їх за межі Сонячної системи.
Інститут теоретичної астрономії, будучи евакуйованим із Ленінграда (нині Санкт-Петербург) під час Великої Вітчизняної війни СРСР проти фашиської Німеччини, яка була частиною ІІ Світової війни, отримав «тимчасову прописку» в Казані. В числі евакуйованих була співробітниця відділу малих планет в Інституту Казимирчак-Полонська О.І.
У 1941 р. під час окупації фашистами Львова під час Великої Вітчизняної війни вона, ризикуючи життям, рятувала польських офіцерів. Як професор університету вона робила їм посвідчення стажерів Львівської обсерваторії, щоб вони могли покинути місто. Рятувала чужих, а в полон згодом потрапили її мати і чоловік(за іншими даним її чоловік зник безвісті). Олена вирушає по концентраційних таборах, аби їх віднайти. Однак це їй так і не вдалося, одного разу ледве не розстріляли її саму. Перед стратою вона попросила про молитву, а потім звернулася до катів: «Ви всі християни. Вдома вас чекають матері і дружини». І жоден не вистрілив. Лише крикнули: «Біжи!» І вона побігла по замерзлій землі… Незабаром в одному з притулків вона все ж таки знайшла матір. Разом з нею і сином переїхала в Херсон.
Протягом 1945 - 1948 рр. вона викладала курс математичного аналізу і астрономії в Херсонського державного педагогічного інституту імені Н. К. Крупської (нині Херсонський державний університет).
Вона була чудовим педагогом і глибоко освіченою людиною в усіх відношеннях. Вона прищеплювала студентам не тільки любов до математики і астрономії (зокрема, вела гурток астрономії), а й вчила їх розуміти світ прекрасний, залучала до живопису, музики, літератури.
У липні 1948 р. помер син від тяжкої інфекційної хвороби, що супроводжувалася швидкою втратою зору.
З 1948 р. вона працювала науковим співробітником, потім старшим науковим співробітником Інституту теоретичної астрономії.
Також з 1950 р. вона за сумісництвом працювала штатним викладачем в Ленінградському педагогічний інститут імені М. Н. Покровського.
У листопаді 1951 р. в зв'язку з компанією за «очищенням» в боротьбі з «ворогами народу» звільнена з місця роботи під формальним приводом «скорочення штату». У 1952 р. вона була заарештована за підозрою в «шпигунської діяльності», за свої ідейно-релігійні переконання і місіонерську діяльність за доносом священнослужителя, який порушив таємницю сповіді, будучи у "співпраці" з КГБ, та з січня по серпень перебувала в місцях позбавлення волі МГБ СРСР. Була виправдана і відпущена на свободу за відсутністю доказів.
Протягом 1953—1956 рр. працювала доцентом Одеського педагогічного інституту. Викладала фізику, математику й астрономію.
Повернувшись у 1956 р. в Інституту теоретичної астрономії, у 60-і- 70-і рр. XX століття вона вже займала посаду завідувача відділу малих планет.
У 1950 р. вона успішно захистила кандидатську на тему "Тісні зближення комет із планетами" та у 1968 р. докторську дисертації фізико-математичних наук на тему «Теорія руху короткоперіодичних комет і проблеми еволюції їх орбіт». В тому ж 1968 р. за серію наукових праць з цієї теми вченому-астроному було присуджено науковий премія Ф. О. Бредіхіна АН СРСР.
З 1964 р. вона стала членом Міжнародного астрономічного союзу.
У 1967-1985 рр. брала активну участь в організації та проведенні всесоюзних і міжнародних астрономічних семінарів і симпозіумів.
З 1970 р. вчена-астроном стала активним членом суспільства Радянсько-Польської дружби (зокрема, супроводжувала відомого польського піаніста Вітольда Малцужінского в його гастрольних поїздках в Ленінграді).
В наслідок пережитих життєвих потрясінь і важкої самовідданої праці вона стала швидко втрачати зір. З 1972 р. вона була почесним членом Всесоюзного товариства сліпих (зокрема, брала участь у виданні праць з вищої математики та програмування на шрифті Брайля).
Протягом 1976-1978 рр. була головою наукової групи по динаміці малих тіл при Астрономічній раді АН СРСР.
У 1970-х роках нею були організовані два таємних місіонерських гуртка на дому для занять з молоддю і представниками середнього та старшого покоління (читання і тлумачення Євангелія, доповіді по апологетики, патристики, історії Церкви, бесіди на різні духовно-релігійні теми). Деякі з членів цих гуртків згодом стали священнослужителями.
З 1980 р. активно працювала в області історії Російської Церкви і біблеїстики, будучи автором власних 70 наукових праць протягом наукової карєри, а також працюючи як перекладач.
У 1987 р. прийняла чернечий постриг з ім'ям Олена.
В останні роки життя (в період «перебудови») у 1980-1990 рр. викладала в Ленінградській академії теології.
Померла 30 серпня 1992 р. (за іншими даними у 1991 р.) м. Санкт-Петербург Російської Федерації. Похована на цвинтарі астрономів на території Пулковської обсерваторії.
Відома як дослідниця творчості протоієрея Сергія Булгакова, якого вважала своїм духовним батьком, прочитала курс загальнодоступних лекцій про його життя і творчість в ленінградських духовних школах в останні роки життя.
Основні наукові праці в галузі астрономії присвячені вивченню руху комет. Особливу увагу приділяла короткоперіодичним кометам: встановила, що характерними закономірностями руху таких комет є їхнє зближення з великими планетами (передусім з Юпітером). Дослідила рухи 35 короткоперіодичних комет різних планетних сімейств, визначила типи змін кометних орбіт. Обґрунтувала гіпотезу захоплення короткоперіодичних комет великими планетами і намітила загальні закономірності кометних орбіт. Також О. І. Казимирчак-Полонська перевірила можливості перетворення майже параболічних орбіт, моделюючи рух реальних та вигаданих комет на основі використання методу чисельного інтегрування. Зокрема, було показано, що Нептун (на відміну від Юпітера) здатний переводити майже параболічні комети на орбіти зі зворотним напрямком руху та з періодом близько сотні років. Вона є автором нового обчислювального методу, який нині успішно застосований для передбачення кометного руху.
Спільно з І. С. Астаповічем, Н. А. Бєляєвим і А. К. Терентьевою вона вперше досліджувала збурений рух метеорного рою Леонід (метеорний потік з радіантом в сузір'ї Лева (RA=153°, Decl.=+22°), що діє з 14 по 21 листопада з періодичністю 33 роки, будучи породжуваний кометою 55P / Темпеля - Туттля.) в період 1700-2000, а також інших роїв, виявила деталі їх будови, правильно передбачила момент максимальної інтенсивності Леонід в 1966 році.
В 1978 р. за великі наукові досягнення і за роботу як представника СРСР в Міжнародному астрономічному союзі кримські астрономи назвали на її честь малу планету (астероїд 2006) ім'ям «Полонська».
Основні публікації:
1. Казимирчак-Полонская Е. И. Обзор исследований тесных сближений короткопериодических комет с Юпитером (1770—1960) // Труды Института теоретической астрономии. Л.: Изд-во АН СССР, 1961. Вып. 7. С. 19-190.
2. Казимирчак-Полонская Е. И., Беляев Н. А., Астапович И. С., Терентьева А. К. Исследование возмущённого движения метеорного роя Леонид // Астрономический журнал. М., 1967. Т. 44. № 3. С. 616—629.
3. Kazimirchak-Polonskaja E.I., Beljaev N.A., Astapovich I.S., Terenteva А. К. Investigation of perturbed motion of the Leonid meteor stream. In "Physics and dynamics of meteors. Eds. L. Kresak and P.M. Millman. Dordrecht-Holland, 1968. P. 449—475.
4. Казимирчак-Полонская Е. И. Захват комет Юпитером и некоторые закономерности в вековой эволюции кометных орбит // Астрометрия и небесная механика. М.-Л., 1978. Вып.7. С.340-383
Джерела інформації:
1 Колчинский И. Г., Корсунь А. А., Родригес М. Г. Астрономы: Биографический справочник. — Киев: Наук. думка, 1986.—510 с.-С.138-139
2 ukrainians-world.org.ua
3 Літнарович Р.М. Українські астрономи. За матеріалами Вікіпедії станом на 10.06.2012 р. Рівне, 2012.-C.108-113
4 astronomers.ru
