Міщенко Михайло Іванович Основні факти:
Дати життя: 10.08.1959 - ≤ 2020-07-23
Місце народження: м. Сімферополь, Кримська область, Українська РСР
Навчався: Московський ордена Трудового Червоного Прапора фізико-технічний інститут (з грудня 2009 р. Національний дослідницький університет, Російська Федерація) (1983);
Область досліджень: поляриметрія. Кандидатська дисертація: Перенесення поляризованого випромінювання в ізотропних і сильно анізотропних атмосферах (1987 Головна астрономічна обсерваторія АН УРСР); Докторська дисертація: Електромагнітне розсіяння у випадкових дисперсних середовищах: фундаментальна теорія і додатки (2008 Головна астрономічна обсерваторія НАН України);
Біографія:
Народився 10 серпня 1959 р. в м. Сімферополь Кримської області Української РСР.
У 1983 р. закінчив Московський ордена Трудового Червоного Прапора фізико-технічний інститут. Отримав спеціалізацію магістра фізики.
Протягом 1987-1992 рр. астроном був співробітником Головної астрономічної обсерваторії УРСР, а згодом Національної академії наук України. Трудовий шлях почав як молодший науковий співробітник, потім працював на посаді наукового співробітника. а згодом старшого наукового співробітника.
У 1987 р. захистив у Головній астрономічній обсерваторії АН УРСР кандидатську дисертацію 'Перенесення поляризованого випромінювання в ізотропних і сильно анізотропних атмосферах'.
У 2007 р. захистив у Головній астрономічній обсерваторії НАН України докторську дисертацію "Електромагнітне розсіяння у випадкових дисперсних середовищах: фундаментальна теорія і додатки" за спеціальністю "05.07.12- Дистанційні аерокосмічні дослідження". В тому ж році захист був признаний НАСА. В 2008 р. отримав звання доктора фізико-математичних наук.
Під час роботи в Головній астрономічній обсерваторії НАН України вчений розробив аналітичну теорію множинного розсіювання поляризованого світла в хмарах, що складаються з орієнтованих несферичних частинок, та кількох надійних чисельних методів для обчислення перенесення поляризованого випромінювання в атмосферу планети. У 1990 р. він розробив ефективний Т-матричний метод для обчислення характеристик розсіювання та поглинання випадкових та осьових орієнтованих, полідисперсних несферичних частинок. У 1991-1992 рр. він розробив векторну теорію когерентного зворотного розсіювання світлових та радіолокаційних сигналів поверхневими частинками та кількісно інтерпретував ефекти фотометричного та поляризаційного опромінення, що проявляються кільцями Сатурна та супутниками зовнішньої планети, і своєрідним поверненням радарів, викликаних планетарними поверхнями, що покриваються льодом.
В 80-х рр. ХХ століття разом з Кучеровим В. А. та Мороженко А. В. розробили метод визначення кількості поглиненого газу в надоблачному шарі планетної атмосфери за поведінкою параметра Стокса (Q) вздовж полоси поглинання.
1 червня 1992 р. астроном став старшим науковим співробітником Інститута космічних досліджень імені Р. Х. Ґоддарда Американської національної академії наук в м. Нью-Йорк, а також у тому ж році став професором Університету штату Нью-Йорк у м. Стоун-Брук.
Протягом 1997–2006 рр. він був керівником спільного проекту NASA та світової програми кліматичних досліджень.
Протягом 2003–2011 рр. він був головним науковим керівником космічного проекту NASA «Glory».
У 2003 р. вчений став співробітниом Оптичного товариства Америки і Американського геофізичного союзу, а в 2004 р. він став співробітником Інституту фізики в Великобританії. З 2006 р. він є співробітником Американського метеорологічного товариства.
Він є індивідуальним членом Української астрономічної асоціації.
Вчений провадить активну редакційну роботу в багатьох наукових журналах. З 2017 р. він є членом редакційної ради, Серія монографій в Springer з розсіювання світла. Протягом 2007-2012 рр. вчений входив до складу Комітету стипендій АГУ, Відділ атмосферних наук. З 2013 р. він є членом Консультативної Ради Physics Procedia. З 2012 р. він є член редакційної колегії "Еволюція астрономії та фізики космосу". З 2006 р. р. вчений працює на посаді Головного редактора журналу з кількісної спектроскопії та радіаційного перенесення. З 2004 р. він є Членом редакційної колегії "Хвилі в випадкових та комплексних засобах масової інформації". З 2003 р. входить до складу редакційної колегії журналу "кінематика та фізика небесних тіл". Протягом 2000-2006 був тематичним редактором з теорії розсіювання та метеорологічної оптики прикладної оптики. А протягом 1999-2004 рр. працював на посаді заступника редактора журналу "Атмосферні науки". Протягом 1995-2005 рр. був членом редакційної ради журналу кількісної спектроскопії та радіаційного перенесення. Протягом 1991-1992 рр. був членом редакційної ради журналу "Електромагнітні хвилі та прикладні програми".
Вчений організував 8 великих міжнародних конференцій, в тому числі двох науково-дослідних інститутів НАТО в Ялті (у 2003 р. та Києві у 2010 р. У 2007-2012 роках він був членом Американського комітету зі вивчення геофізичних спілок.
Вчений удостоєний багатьох наукових нагород. Так, зокрема, у 1993 р. астроном отримав Нагороду ім Н. П. Барабашова Національної академії наук України, у 1999 р. він отримав Нагороду Американського Метеорологічного Товариства Генрі Г. Хоутона, у 2006 р. отримав Нагороду Артура С. Флемінга Університету Джорджа Вашингтона, у 2006 р. NASA GSFC Award Award., у 2007 р. нагороду за 10 років служби в Американській НАН, У 2008 р. отримав ним отримані Надзвичайна медаль наукових досягнень Американської НАН, Нагорода за підвищення якості НАСА, у 2010 р. вчений став лауріатом Національної премії України в галузі науки і техніки, отримав нагороду основні наукові книги Міжнародної академії космонавтики, Нагорода за підвищення якості Американської НАН, і NASA Special Act Award, та став лауреатом Премії JQSRT Milestone Paper від Elsevier, у 2012 р. отримав Медаль виняткової наукового достоїнства Американської НАН, нагороду служби НАСА за п'ятнадцять років, у 2013 р. був відзначений Нагородою Хендріка С. ван де Хульта від Elsevier.
Його науковими інтересами є електромагнітне розсіювання, радіаційна передача в атмосферу планети та поверхневих частинок, наземне та планетарне дистанційне зондування, хмарова та аерозольна фізика, прямий і непрямий аерозольний натиск клімату.
У 2009 р. Міжнародним астрономічним союзом астероїд 22686 (1998 QL53) був названий "Міщенко" на честь вченого.
Помер біля 23 липня 2020 р.
Наукові дослідження присвячені розробленню строгої теорії багаторазового розсіяння електромагнітних хвиль, теорії електромагнітного розсіяння частинками й групами частинок, її застосуванню у планетарній астрофізиці й дистанційному зондуванні. Вивчав розповсюдження випромінювання та здійснював проєкт "Аерозоль-UA".
Він є автором понад 300 статей, написав або відредагував 7 книг.
Основні публікації:
1. Mishchenko M. I., Hovenier J. W., Travis L. D. Light scattering by Nonspherical Particles: Theory , Measurements and Applications(New York, 2000)
2. The efect of particle shape on physical properties of the Jovian aerosolsobtained according earth-based spectropolarimetricobservatios/Dlugach J.M., Mishchenko M.I. // Abstracts NATO ASI on Photopolarimetry in Remote Sensing and Workshop on Remote Sensing Techniques and Instrumentation: International Cooperation, Yalta, Ukraine, 20 September to 4 October 2003 .-USA: ArmyReseach Laboratory, 2003,-P.31
3. Mishchenko M. I. Physical Proporties of the upper tropospheric aerosols in the equatorial region of Jupiter, Icarus ,84, 296-304 (1999)
4. Long-term global climatology of aerosol properties from AVHHR radiances and effects of particlenon sphericity and absorption/Geogdzhaev I.V., Mishchenko M.I. // Abstracts NATO ASI on Photopolarimetry in Remote Sensing and Workshop on Remote Sensing Techniques and Instrumentation: International Cooperation, Yalta, Ukraine, 20 September to 4 October 2003 .-USA: ArmyReseach Laboratory, 2003,-P.34
Джерела інформації:
1 Ботвінова В.В. Перелік дисертацій на здобуття вченого ступеня доктора (кандидата) фізико-математичних наук, виконаних в Головній астрономічній обсерваторії Національної академії наук України в 1944-1993рр. //50 років Головній астрономічній обсерваторії / Під ред. Яцківа Я.С. - Київ, 1994.-320с.- С.310
2 Реферативный журнал. 51 астрономия., М.: ВИНИТИ, 1988, №12, С.28
3 Українська Астрономічна Асоціація. Членство в УАА
4 giss.nasa.gov
