Сєверний Андрій Борисович Основні факти:
Дати життя: 05.05.1913 - 04.04.1987
Місце народження: м. Тула, Тульська губернія, Російська імперія
Навчався: Московський державний університет імені М. Н. Покровського (з 1940 Московський державний університет імені М. В. Ломоносова) (1935);
Область досліджень: фізика Сонця, теоретична астрофізика, внутрішня будова зірок, приладобудування, нестаціонарні процеси на Сонці, магнітні поля Сонця і зірок, геліосейсмологія, космічні місії. Докторська дисертація: Про стійкість при малих коливаннях газових куль і зірок (1944 Московський державний університет імені М. В. Ломоносова);
Біографія:
Народився 5 травня 1913 р. у м. Тула Тульської губернії Російської імперії.
У 1935 р. закінчив Московський державний університет імені М. Н. Покровського.
Протягом 1935-1939 рр. навчався в аспірантурі Московського державного університету, і протягом 1939-1943 рр. в докторантурі АН СРСР при тому ж університеті.
Протягом 1938-1946 рр. він працював в Державному астрономічному інституті імені П. К. Штернберга
Московського державного університету, а з 1946 р. був співробітником Кримської астрофізичної обсерваторії АН СРСР.
В 1944 р. в Московському державному університеті імені М. В. Ломоносова захистив докторську дисертацію "Про стійкість при малих коливаннях газових куль і зірок".
У 1946-1947 рр. у складі групи астрономів О.А. Мельникова, В.Б. Ніконова, Б.О. Орлова, очолюваної Г.А. Шайном (деякий час до групи входили В.П. Лінник, А.А. Михайлов і Г.А. Монін), упродовж 7 місяців перебував у відрядженні в США. Завданням групи було ознайомлення з дослідженнями й апаратурою за спеціальністю кожного з учасників, а також придбання сучасного наукового устаткування. Але головною метою було замовлення рефлектора діаметром 2 метри для Кримської обсерваторії та рефлектора діаметром 1.25 метра для Головної астрономічної обсерваторії АН СРСР.
У 1948 р. А.Б. Сєверний і О.Б. Гільварг уперше виготовили вузькосмуговий інтерференційно-поляризаційний фільтр, який дозволяв застосовувати кінокамеру для автоматичного знімання активних утворень сонячної поверхні на визначених довжинах хвиль.
У відділі фізики Сонця А.Б. Сєверний, Е.Р. Мустель та інші поставили зовсім нове завдання — дослідження впливу активних сонячних процесів на земне життя. Був виготовлений новий спектрогеліограф, щоб фотографувати Сонце в лініях водню та іонізованого кальцію. Протягом 1948—1949 рр. Е.Р. Мустель та А.Б. Сєверний здобули більше сотні спектрограм сонячних спалахів.
У 1952 р. організував в Кримській астрофізичній обсерваторії відділ іоносфери й радіоастрономії.
У 1952-1987 рр. він був директором Кримської астрофізичної обсерваторії АН СРСР.
Його оперативні програми спостережень сонячних спалахів та інших геоефективних процесів займали особливе місце в роботі Харківської Служби Сонця. Програми зазвичай оголошувалися під час пілотованих космічних польотів, результати їх використовувалися для прогнозів радіаційної безпеки космонавтів.
Одним із результатів отриманих вченим в співпраці з Котовим В. А. при дослідженні швидкостей ліній випромінювання в центральній області Сонця є виявлення періоду зміни швидкості в 160 хвилин.
У 1974 р. разом з працівниками Кримської астрофізичної обсерваторії (до групи входили зокрема Т. Т. Цап і В. А. Котов) відкрив пульсації Сонця як цілого з періодом 160 хв та амплітудою зміни радіуса 10 км.
У 1980-х разом із О. Г. Косовичевим, В.О. Котовим, Т.Т. Цапом, В. Джембовським та Д. Гафом працював над створенням геліосейсмології – нового напрямку у фізиці Сонця, яке дає ключ до розуміння внутрішньої будови, еволюції та магнітної активності Сонця.
Був першим керівником Ради з позаатмосферної (космічної) астрономії СРСР.
Був членом Лондонського королівського товариства, член-кореспондентом Гейдельбсрзької АН, членом Міжнародної академії астронавтики. Протягом 1964-1970 рр. був віце-президентом Міжнародного астрономічного союзу, а протягом 1957-1968 рр. був президентом Комісії № 10 "Сонячна активність" Mіжнародного астрономічного союзу.
У 1952 р. став Лауреатом Державної премії СРСР за дослідження спалахів на Сонці, а у 1973 р. став Героєм Соціалістичної Праці.
Помер 4 квітня 1987.
Сфера наукової роботи вченого - теоретична астрофізика, спектральні дослідження сонячних спалахів та інших нестаціонарних процесів на Сонці, магнітних полів Сонця і зірок, внутрішня будова зірок, будівництво одного з найбільших сонячних телескопів, Tower Solar Telescope, сонячні коливання, геліосейсмологія, проблема сонячного дейтерію, розвиток телескопів для дослідження народження космосу, науководослідні завдання для космічних місій.
А.Б. Сєверний уперше виконав кількісні спектральні дослідження сонячних спалахів та інших нестаціонарних процесів у 1949—1962 рр. На базі цих досліджень виявлено тонку структуру емісії — її концентрацію в малих об'ємах сонячної атмосфери.
Вчений розробив теоретичну модель магнітно-гідродинамічного механізму конденсації матерії при магнітно-гидродинамічному утворенні зоряних зародків в волокнистих газових туманностях. Він отримав систему рівнянь магнітогравітаціонной стійкості однорідного середовища в поле власного тяжіння при зовнішньому магнітному полі і розглянув, як приклад, малі коливальні рухи сильно іонізованого однорідного газу в поле власної гравітації і постійному зовнішньому магнітному полі. Ці рівняння, якщо з них виключити вихровий член, перетворюються в основне рівняння звичайної теорії гравітаційної нестійкості однорідного середовища.
У 1951 р. він разом з Е. Р. Мустелєм досліджував сильний сонячний спалах 1949-го та вперше отримали реалістичну оцінку електронної концентрації у зоні випромінювання водневих ліній.
А.Б.Сєверний, С.І.Плачинда, О.С.Дмитрієнко та В.В.Бутковська відкрили коливання магнітних полів, синхронні із зірковими пульсаціями, у конвективних надгігантів та у гарячих пульсуючих зірок відповідно.
Багато уваги приділяв позаатмосферним дослідженням. Створені під його керівництвом прилади функціонували на деяких штучних супутниках Землі, а також на "Місяцеході-2", на науковій орбітальній станції "Салют-4".
Його ім'ям названа мала планета №1737 "Северний", яка є першим астероїдом, відкритим М. С. Черних в 13 жовтня 1966 р.
Основні публікації:
1. Результаты исследований, проверенных с орбитальным солнечным телескопом ОСТ-1 станции «Салют-1» / А. В. Брунс, Г. М. Гречко, А. А. Губарев,.. А. Б. Северный,.. Н. В. Стешенко и др. // Космическая физика: Труды 6-х науч. чтений по космонавтике, посвященных памяти выдающихся советских ученых – пионеров основания космического пространства.- М., 1982.- С. 37 - 45.
2. Результаты исследования ультрафиолетовых спектров солнечных активных образований, полученных на телескопе ОСТ-1 станции «Салют-4» / А. В. Брунс, Г. М. Гречко, А. А. Губарев…, А. Б. Северный,.. Н. В. Стешенко и др. // Научные чтения по космонавтике, 6, посвященные памяти выдающихся советских ученых-пионеров освоения космического пространства: Программа чтений.- М., 1982.- С. 10.
3. Spectroscopy of solar active regions performed from Salyut-4 / A. V. Bruns, G. M. Grechko, A. A. Gubarev,.. A. B. Severnyi, N. V. Steshenko, K. P. Feoktistov // Bull. of the Crimean Astrophys. Obs. – 1979. - Vol. 59. - P. 1
4. Результаты спектральных исследований солнечных активных областей на « Салюте-4» / А. В. Брунс, Г. М. Гречко, А. А. Губарев,.. А. Б. Северный, Н. В. Стешенко, К. П. Феоктистов // Изв. Крым. астрофиз. обс.– 1979.– Т. 59.– С. 3 – 30.
Джерела інформації:
1 Колчинский И. Г., Корсунь А. А., Родригес М. Г. Астрономы: Биографический справочник. — Киев: Наук. думка, 1986.—510 с.-С.284-285
2 Материалы конференции, посвященной А. Б. Северному // Изв. Крым. астрофиз. обсерватории.—1995.—92.—С. 5—27.
3 Справочный биографический материал
4 ru.wikipedia.org
