Тимченко Йосиф Андрійович Основні факти:
Дати життя: 26.11.1952 - 20.05.1924
Місце народження: село Окоп, Харкiвський повiт, Харківська губернія, Російська імперія
Область досліджень: приладобудування, метеорологія
Біографія:
Народився 26 листопада 1852 р. у селi Окоп Удянського волості Харкiвського повiту Харківської губернії Російської імперії (зараз село Окіп Золочівського району Харківської області України)в багатодітної сім'ї кріпака кріпосного шевця Андрія Ілліча Тимченко. Хлопець був первінцем в сім'ї в якій було семеро дітей.
Змалку хлопець демонстрував не аби якi здiбностi i батько вiддав його на навчання до церковноi школи, що розташовувалося у сусiдньому селi Уди. Також він, за деякими даними, закінчив трикласне училище. У 1867 р. батько за рекомендацii свого брата відправив його на подальше навчання помiчником слюсаря у майстерню вiдомого у тi часи механiка Імператорського Харківського університету О. М. Едельберга. Тут хлопець отримав рiзнобiчнi навички по виготовленню рiзних фiзичних, оптичних, геодезичних приладiв та медичного хiрургiчного iнструменту. Тут же вiн почав поглиблено вивчати механiку та оптику, виготовив першi астрономiчнi прилади на замовлення Морського вiдомства. Cеред тринадцяти замовленних астролябiй було прийнято лише п’ять, як з’ясувалося усi вони були виготовленнi Тiмченко. У цей час Тiмченко зблизився з студенським гуртком, що займався ознаймленням з iдеями французького соцiалiстичного утопiзму. Пiд впливом цих iдей, вiн та ще кiлька вiльнодумцiв вирiшили вирушити у Океанiю (згідно рукопису Й. А. Тимченка, група з 9-ти осіб прамувала до Америки) та заснувати нову краiну з республiканським ладом правлiння. Для цього вони деякий час збирали кошти, а потiм вирiшили вирушити у найближчий порт щоб дicтатися до вимрiяних островiв. Але "рожеву" мрiю не вдалося втiлити у життя: коли утопicти дicталися до м. Одеса, один з ватажкiв зник разом з усiма грошима экспедицii. Тимченко зi своею молодою дружиною потрапили у скрутне становище, але вирiшили не повертатися до м. Харків i залишились у м. Одеса, як з’ясувалося потiм назавжи. Перший час Йосип працював у порту звичайним вантажником, але коштiв катастрофiчно не вистачало i вiн вирiшив шукати бiльш квалiфiковану роботу за своiм фахом механiка. Приблизно через рiк вiн влаштувався на судоремонтний завод Росiйського Товариства Паропалавства та Торгiвлi (РОПиТ-рос.) де працював протягом майже шести рокiв. У цей час вiн зробив свiй перший вимiрювальний прилад для перевiрки манометрiв пiсля iх ремонту, точніше в 1975 р. він сконструював масляний манометральний спеціальний прес.
Він винайшов електричний годинник. Цей годинник майстер пiдніс імператору Олександру II пiд час його вiдвiдин Одеси в осени 1875 р., потiм цей годинник було встановленно у Лiвадiйському палацi. У якостi нагороди механiк отримав вiд інператора золотий кишеньковий годинник. До числа винаходів, зроблених механіком належать і електричні сигнали для телеграфних проводів залізниці, що вказують дзвоном вихід поїзда зі станції, Який мавспеціальное призначення попереджати робочих, які виправляють шлях, про наближення поїзда, та електричний апарат для поїзних паровозів, який вказує пошкодження шляху або відсутніх рейок. Десь приблизно у цей час Тiмченко виготовив перший у Росii рефлектор з склянним посрiбленним дзеркалом.
У 1880 р. пiсля смертi Михайла Кулiкова механiка Імператорського Новоросійського університету в м. Одеса, було оголошено конкурс на замiщення цiei посади. У конкурсi прийняли участь чотири кандидати, але у результатi таемного голосування бiльшостю голосiв було обрано Йосипа Тiмченко. З першого травня вiн почав свою плiдну спiвпрацю з унiверситетом. Вона тривала бiльше сорока рокiв, не дивлючись на те що за своiм походженням, та соцiальним статутом вiн не мiг офiцiйно обiймати цю посаду. За цi роки вiн виготовляв рiзноманiтнi прилади не лише для Імператорського Новоросійського університету, але й для Харкiвcького, Московського, Петербурзького, а також Берлiського. Зокрема, до 1908 р. він разом з М. М. Доничем побудували перший в Російській імперії спектрогеліограф. З цього часу вiд iменi унiверситету почав з метеорологiчними, фiзичними вимiрювальними приладами власного виготовлення, приймати участь у багатьох мiжнародних виставках. За весь час вiн отримав три срiбнi та чотири золотi медалi за своi прилади, якi у всiх випадках мали нову, оригiнальну конструкцю i бездоганне виготовлення.
Він багато зусиль вклав у створення Метеорологічної обсерваторії Імператорського Новоросійського університету в м. Одеса.
За п’ять рокiв унiверситецька майстерня розрослася i насилу вмiщала все обладнання та верстати, багато з яких майстер придбав власним коштом. У 1885 р. вiн звертаеться до керiвництва унiверситету з пропозицiею побудувати нове примiщення для майстернi. Вiн укладае угоду з унiверситетом про будiвництво власним коштом механiчноi майстернi. Це будивництво вимагало великих коштів і він змушений був брати великий кредит під великі відсотки в банку, а також позики у приватних осіб. зокрема у граф М.М. Толстого.
Алe незважаючи на всi його особистi зусилля налаштованi на будiвництво, та обладнання майстенi вiн усе ще залишався на “пташиних правах” в унiверситетi. Лише 11 серпня 1888 р. найвищим указом був офiцiйно зарахованний на службу до штату унiверситету як оптик-механiк. Це призначення пiдтримала майже уся професорська рада унiверситету.
Майстер продовжував плідну працю в майстерні і в роки булівництва. Виготовив модель першоi у свiтi автоматичноi телефонноi cтанцii яку нещодавно винайшли М. Фрейденберг та С. Бердичевський, а також нову морську мiну, що пройшла з першого разу усi випробування та була прийнята на озброення. Також він виготовив комплект оригiнального хирургiчного iнструменту для клiнiки офтальмолога Фiлатова. Він же виготовив вперше у Росiййській імперії екваторiал для астрографа з годинниковим приводом. А одне з його останнiх экваторiальних монтувань яке вiн не встиг доробити, було закiчено аж у 1959 р. i використовувалося для монтування 19” рефлектора…
У травнi 1893 р. до Тiмченка звертається професор Московського унiверситету М. Любiмов з проханням виготовити “прилад для демонстрування стробоскопiчних явищ” за допомогою меттевої змiни склянних платiвок з зображенням отриманним фотоаппаратом. Тiмченко з успiхом виконав замовлення з використанням у ньому нового механiзму "равлик", який вiн сам винайшов cпецiально для цього пристрою. Цей прилад був прообразом кiноапарата та демонструвався на з’iздi фiзикiв та лiкарiв у Москвi у сiчні 1884 р., на рiк ранiш нiж це зробили брати Люм’эр у Парижi. А механiзм переривання, що винайшов Тiмченко використовувався у кiноапаратах з початку ХХ сторiчча до середини 60–х рокiв.
У 1900, на Парижськi промисловi виставцi вiн отримав свою останню золоту медаль, а у 1902 р. у Нижньому Новгородi – останню срiбну… Активна экспозицiйна робота пiсля цього майже припинюеться. Але Йосип Тiмченко повертаеться до активноi роботи в Імператорському Новоросійському університеті та зокрема виконуе багато робiт на обсерваторii: по його проекту будуеться павiльон для нового обладнання, вiн переробляє годинковий механiзм рефрактора Кука, будує кiлька невеликих екваторiальних монтувань, та виконуе ремонт мередианного кола Репсольда. Зокрема виконуе переточку цапф горизонтальноi вici iнструменту. Уся робота виконувалася вночi у пiдвалi коли рух транспорту припинявся. До цього меридианного кола Тимченко виготовив кiлька оригiнальних приспособ, якi використовувались при спостереженнях до 60–х рокiв минулого сторiчча. А майже усi прилади геомагнiтноi та метеостанцii були збудованi Тимченко власноруч.
В 1911 р. в рідному селі на Харківщині він побудував власну обсерваторію.
у 1913 р. оптик і механік з сім'єю були виселені з майстерні. Едине що пiд час і Світової вiйни створив механік- це верстат високоi продуктивностi по знаряддю набоiв до гвинтiвок.
І Свiтова вiйна непомiтно для переферii iмперii перейшла у громадянську. Коли у Одесу нагрянули бiльшовики, то старий унiверситет як “оплот старого режиму” був розпущений, а потiм з нього було утворено кiлька iнcтитутiв, зокрема фiзичний iнститут, до якого було припорядковано i напiв-вцiлiлу майстерню Йосипа Тiмченка.
На початку 20-х роботи були припиненi, а науково-технiчне життя в Одесi ледве жеврiло. Але Тiмченко незважаючи на похилий вiк продовжував самотужки займатися доробкою свого экваторiала з годинковим механiзмом, iнколи в його майстенi вiдбувалися засiдання одеського осередку Російського товариства любителів світопізнання. На початку 1924 р. майстрові було присвоенно звання професора фiзичного iнституту.
Він був не тільки винахідником і конструктором, а й учителем багатьох механіків. Так, на початку 1920-х років він і його кращі учні брали активну участь в обладнанні одного з перших радянських кінотехнічного підприємств - Одеського заводу «Кінап». Для Куяльницького грязьового санаторію. ще в часи Російської імперії, він спроектував спеціальне ексклюзивне обладнання.
Помер 20 травня 1924 р.
До приладів, виготовлених і винайдених танановитим механіком, належать анеморумбограф, який автоматично записував дані про силу і напрям вітру, плювіограф, самописний ртутний барометр, різні сейсмографи, батометри, барографи, хронометри, механічне програмний пристрій для спостереження за допомогою телескопа за рухом по орбітах небесних тіл, лекційний електрометр, ваговий прилад для пояснення студентам закону Паскаля та інше обладнання.
Джерела інформації:
1 МЕХАНИК–ИЗОБРЕТАТЕЛЬ ИОСИФ ТИМЧЕНКО в документах и воспоминаниях/Владимир Миславский, Виктор Гергеша.-Харьков: Видавничий будинок "ФАКТОР", 2012-288с.
2 День в історії астрономії
3 ВИДНЫЕ АСТРОНОМЫ – УЧЕНИКИ А.К.КОНОНОВИЧА /М.Ю.Волянская//Страницы истории астрономии в Одессе", ч.2, 1995, Одесса, с.17
4 Отделение физики и астрономии ФМФИТ ОНУ имени И.И.Мечникова. ИСТОРИЧЕСКАЯ СПРАВКА. КАФЕДРА АСТРОНОМИИ
