Донич Микола Миколайович Основні факти:
Дати життя: 13.09.1874 - 22.11.1960
Місце народження: село Петрикани, передмістя м. Кишинев
Навчався: Імператорський Новоросійський університет, м. Одеса, Російська імперія (з 2000 р. Одеський національний університет І. І. Мечникова, Україна) (1895);
Область досліджень: сонячна фотосфера і хромосфера, фізика комет, Сатурн і супутники, фізика Сонця, загальна теорія відносності, сонячно-земні зв'язки, малі тіла Сонячної системи, приладобудування, астрономія, сонячна корона, сейсмологія, метеорологія
Біографія:
Народився 1 (за Юліанським календарем і 13 за Григоріанським календарем, за іншими даними 25) вересня 1874 р. (за деякими даними аж у 1878 р.) в селі Петрикани у передмісті м. Кишинев в сім'ї молдавських бояр. Правнук письменника, перекладача і байкаря Олександра Донича. Його мати, Меланія, померла від скоро течних сухот, а батько Микола - застрелився. 8-и річного сироту виховала бездітна сестра матері Олена, яка із своїм чоловіком жила у власному маєтку в Старих Дубоссарах.
При навчанні хлопця в місцевій школі з'ясувалося, що він володіє незвичайними математичними здібностями. Був першим учнем з точних наук, особливо захопився астрономією. В 16-ть років юнак заходився будувати обсерваторю, але незабаром переїхав до Одеси, де вступив до Рішельєвської гімназії, а у 1895 р. (за іншими даними у 1897 р.) він був вже випускником Імператорського Новоросійського університету в м. Одеса, склавши випускні іспити екстерном. Кононович О. К. був його вчителем. При закінченні університету представив роботу про спектр метеорита Grossliebenthal, опубліковану в 1898 р. в журналі "Astronomishe Nachrichten" на шести сторінках. Талановитому випускнику запропонували місце на кафедрі, але його манила тільки самостійна діяльність і він повернувся в маєток тітки.
Служив в Санкт-Петербурзькій канцелярії Державної Ради до жовтня 1917 р., коли канцелярія була розпущена більшовиками, одночасно зймався науковою роботою, співпрацював з академіком Ф. А. Бредихіним, С. М. Костинским, А. А. Белопольським.
У 1904 р. вчений був обраний членом Російського астрономічного товариства.
Він спостерігав проходження Меркурія по диску Сонця 14 листопада 1907 р. і 24 травня 1924 р. в Єгипті.
У 1908 р. побудував власну обсерваторію в с. Старі Дубоссари бесарабської губернії Російської імперії(тепер с. Дубесарь-Векь, Кріуленського районі Молдови). Згодом вона виросла в інститут по вивченню хромосфери і протуберанців Сонця з трьома обсерваторіями: астрономічною, геліографічною і метеорологічною.
Для досліджень молодий вчений купив спектрогеліограф - астрономічний інструмент для фотографування Сонця, розроблений механіком Одеської обсерваторії Й. А. Тимченко, а потім удосконалив його конструкцію. За іншим даними цей прилад був сконструйований та збудований ним за допомогою Й.А. Тимченко. Це був перший в Російській імперії спектрогеліограф. Він власноруч створив інші астрономічні прилади та інструменти, зокрема, так званий "кометний триплет". Це є інструмент, який складався з Гидирим рефрактора (D об'єктива = 60 мм., F = 1 м.), Фотографічної камери (D = 82 мм., F = 1 м.) і спектрографа з об'єктивною призмою (D = 61 мм., F = 27.3 см.).
Деякий час перебував на державній службі в канцелярії Державної ради Російської імперії до жовтня 1917 р., коли канцелярія була розпущена більшовиками. Він дослужився до помічника державного секретаря в чині колезького радника, яким удостоювалися особисті дворяни.
В 1903 р. астроном провів фотографування Сонця в обсерваторії Жюля Янссеня в Евіан-ле-Бен (Верхня Савойя).
В 1912 р. вчений був обраний почесним професором університету Коїмбра в Португалії, і став кавалером вищої державної нагороди Камбоджі за внесок в розвиток науки цієї країни.
Після революції 1917 р. з 1918 по 1944 рр. працював в Румунії. Працював в Старих Дубоссарах і Бухаресті.
Протягом 1922-1944 рр. він був членом Румунської Академії наук. За іншими даними до 1948 р. був почесним членом Румунської Академії наук. Також був членом Гейдельберзького астрономічного товариства.
З 1922 р. вчений брав участь в роботі міжнародних конгресів астрофізиків і астрономів.
У 1933 р. їм були виконані з вересня по грудень спостереження Сатурна, що дозволили визначити період обертання цієї планети - 10 годин 17 хвилин (сучасне значення - 10 годин 14 хвилин).
В 1937-1938 рр. вчений провів в Бухаресті, де йому було доручено відновити обсерваторію покійного адмірала Урсяну. Весну 1944 р. він також провів в Бухаресті.
Незабаром він виїхав до Німеччини. Після ряду перипетій і поневірянь він з дружиною опинилися в кінці війни, в 1945 р, в Парижі, де він почав працювати на Паризькій обсерваторії. Згодом працював в Медоне і Ніцці.
Спостерігав 8 сонячних затемнень в різних частинах світу (28 травня 1900 р. в м. Ельче в Іспанії, 17-18 травня 1901 р. в м. Паданг на острові Суматра, 16-17 березня 1904 р. в м. Пном-Пень у Камбоджі, 29-30 серпня 1905 р. в м. Алькала-де-Чісверт в Іспанії, 16-17 квітня 1912 р. в м. Овар в Португалії, 8 серпня 1914 р. в м. Феодосія таврійської губернії Російської імперії, 31 серпня 1932 р. Cap Porpoise в штаті Мен США, 19 червня 1936 р. в м. Інеболі в Туреччині), 8 місячних, показав відсутність атмосфери у планети Меркурій, спостерігав яскраву комету Галлея в 1910 р. за допомогою "кометного триплета", а спостерігав яскраву комету Понса-Віннеке в 1927 р., зодіакальний світло в Єгипті у 1908 р. і Алжирі у 1947-1952 рр., також проводив після ІІ Світової війни проводиив досліжження зодіакального світла в Тунисі та Дакарі, в Єгипті та Африці у складі французьких експедицій.
У 1950 р. без засобів до існування астроном опинився в притулку для людей літнього віку в м. Ніцца, Франція, де і помер близько 1956 р. Згідно результатів розшукових робіт французького астронома Франсуаз Легет-Тюллі і румунського астронома Магди Ставінської в 2014 р. була знайдена могила вченого на одному з кладовищ поблизу Ніцци- Puget-Théniers, Alpes-Maritimes, на якій відбита дата смерті 22 листопада 1960 р.
Крім румунської та російської, вчений знав французьку, німецьку та англійську мови.
Його наукові роботи відносяться до астрономії сонця, хромосфери і планет, зодіакальному світлі. Він досліджував також фізику метеоритів і комет, зокрема, їхні спектри у видимому діапозоні. Також він цікавився теорією відносності. Вчений також займався сейсмологією і метеорологією. Він підозрював, що існує зв'язок між сонячними ударами і землетрусами. Не випадково при проведенні спостережень сонячних затемнень, команда також проводила вимірювання зміни температури і атмосферного тиску на Землі. Під час сонячеих затемнень він детально досліджував верхні шари сонячної атмосфери, фотосферу і хромосферу (включаючи виступи) і їх динаміку під час сонячного циклу.
Він є автором біля 77 наукових робіт.
Астероїд 9494 був названий у його честь "Donici".
Основні публікації:
1. Influence de la brillance de ciel a l'horizon sur la forme apparente de la Lumière Zodiacalle/Donitch N.//Non publié (Unpublished) . (in French), Grâce a Françoise Le Guet Tully, a partir des archives d'Henri Chrétien, 1 page(1956)
2. Grossliebenthal/Donitch N.//Astronomishe Nachrichten.-1898
3. Éclat de la Lumière Zodiacale/Donitch N. //Non publié (Unpublished), Observatoire de la Cote d'Azure, Nice, France, 1 page. (in French) Grâce a Françoise Le Guet Tully, Copie d'un document à partir de l'archve d'Henri Chrétien.
4. Nouvelles Études Sur La Position de la Lumiére Zodiacale Dans L'Espace/Donitch N.//Bulletin Astronomique, vol. 20, pp.15-26(1955)
Джерела інформації:
1 Коварская Б. П. Донич Николай Николаевич // Историко-астрономические исследования.—2004.—Вып. 29.—С. 209—235.
2 ВИДНЫЕ АСТРОНОМЫ – УЧЕНИКИ А.К.КОНОНОВИЧА /М.Ю.Волянская//Страницы истории астрономии в Одессе", ч.2, 1995, Одесса, с.17
3 ru.wikipedia.org
4 Казанцева Л. В., Кислюк В. С. Київське вікно у Всесвіт: Історія Київської астрономічної обсерваторії в контексті історії розвитку національної та світової науки. — Київ: Наш час, 2006.—C.171
