Скара Захарій [Схарій, Захарія бен Аарон га-Коген] Основні факти:
Дата народження: XV ст.
Місце народження: м. Кафа (з 1804 р. м. Феодосія), Кримське ханство
Навчався: Київ ();
Область досліджень: астрономія, богослів'я, філософія
Біографія:
Він є уродженцем м. Кафа (з 1804 р. м. Феодосія), Таврика (Кримський півострів), Кримське ханство. Походив із впливового роду караїмів.
Більшість караїмів сповідують національну релігію -Караїзм. Караїмі́зм (івр. קָרָאִים)— релігія, яка поєднує в собі риси юдаїзму, християнства та ісламу. Ця релігія ґрунтується на Старому Заповіті, який віряни мають читати та інтерпретувати самі, не покладаючись на сторонні авторитети. Прихильники цієї релігії мають назву караїми, що перекладається як читачі. Караїмській письменник и археолог, збірач древніх рукопісів, священнослужитель-газзан Авраам Фиркович вважав, що зв'язок караїмів-вихідців з Самарії з тюрками-хозарами була в тому, що від цих переселенців хазари запозичили давню і чисту релігію Мойсея, а зовсім не спотворює її іудаїзм фарисеїв. Відмінною особливістю караїмство було повагу до науки, особливо до філософії, математики та астрономії.
Жив у XV ст. Носив прізвисько Схарій. Відомий як лікар і астролог. Слід зазначити, що астрономія як самостійна наука відокремилася від астрології відносно недавно, десь у період кінця XVII- початок XVIII століття.
У 1470 р.(за деякими даними у 1471 р.) прибув до Новгороду з м. Київ в свиті Луцького князя Михайла Олельковича Гедиминовича, сина Київського князя Олелько Володимировича а також мавшего родинні узи з Московським князем Іваном III, як його особистий лікар. (Князь прибув у Новгород за запрошенням пролитовських бояр (чи був поставлений на Новгород в 1470 р. польським королем Казимиром IV).
Освіту Захарій , за деякими даними, отримав в Києві, ймовірно, в тогочасній Київській кенасі (синагозі), чи в Візантії, звідки, згідно однієї з версій, він прибув до Києва не пізніше 1454 р.
Він добре знав Святе Писання не тільки Старого, але і Нового Завіту; йому були відомі навіть твори отців і вчителів християнської церкви. Але тут заснував віровчення «жидовствующих» ("Зжидоватілих", православно-церковна назва для ряду різнорідних релігійних рухів (єресей з точки зору Православної церкви, саме у листах архієпископа Геннадія Гонзова і Йосипа Волоцького, вчений-філософ фігурує під імям Схарія). Вони високо цінували Старий Завіт і зокрема дотримувалися Мойсеєвого закону, відкидаючи божественність Христа, вчення про святу Трійцю, таїнства, церковну ієрархію, святкували Великдень (Пасху) за іудейскою традицією, дотримувались деяких іудейських обрядів, як обрізування, святкування суботи, тощо. З початку XIX століття їх називали "суботниками". Вони перекладали книги Старого Завіту з давньоєврейської мови, а також наукові твори, зокрема філософський твір «Логіка» Мойсея Маймоніда й астрономічний твір «Шестокрил», і "Космографія" Іоанна де Сакробоско, «Астрологія», «Остронумея», «Альманак», «Звіздар», «Планіднік», «Біжи небесні», «Рафлі», «Громник» та інщі. На зібраннях «жидовствующих» велися бесіди про устрій світу і можливість завбачати сонячні та місячні затемнення. Члени цього своєрідного гуртка цікавилися ще й астрологією, бо різкої межі між астрономією та астрологією тривалий час взагалі не було. Серед книг, які вони читали, були «Логіка» та «Космографія» (переклад відомого в Європі твору XIII ст. англійського вченого Іоана Сакробоско «Сфера Всесвіту»). Відомо, що саме Захарія бен Аарон га-Коген, за дослідженнями професора Мїсея Таубе, То є автором є автором перекладів творів , якими користувалися товаристві: це, зокрема, «Логіка» Мойсея Маймоніда, доповнена фрагментами з аль-Газалі, «Шестокрил», або «Шеш кенафанаім». Арабський псевдоепіграф «Таємна Таємних» або «Арістотелеві врата», доповненні трьома медичними трактатами Маймоніда, також належать цьому колу перекладів. Перекладачі цієї групи склали також кириличний підручник староєврейської мови, який включає в себе книги Буття, Ісаї и Пісня пісень. За перекананням вчених, був виконаний і повний переклад з єврейської на російську мову Книг Танаха (Старого заповіту). Схарії належить і переклад частини старозавітних книг з Віленського Старозавітного зводу.
В 1490 р. відбувся Православний Церковний Собор, де єресь "жидоспілих" була засуджена. Пізніші суворі переслідування зламали цей рух; рештки секти втекли на Литву й до Польщі, де жили до XIX століття. Звідси цар Микола І переселив їх над Чорне море і на Закавказзя.
Достовірно відомо, що перу Захарії Київського належить п'ять фрагментів копій праць з астрономії та філософії. Всі фрагменти датовані, часто із зазначенням місця перепису. Тому можна стверджувати, що Захарія бен Аарон проживав в Києві, щонайменше, протягом 1454-1468 рр. Остання відома його копія, фрагменти з трактату Аверроеса, датована травнем 1485 р. і була зроблена в Дамаску. Цілком ймовірно, що Київ він залишив під час набігу кримських татар на Київ в 1482 р. Саме тоді велика частина єврейсько-караїмської громади Києва переселилася, можливо, в статусі полонених з "Манкермана", як татари називали Київ, в Крим. Єврейська і караїмська громади Кафи, зазвичай викуповували свої одноплемінників.
З вихідних даних рукопису 1485 р., написаному в Дамаску, відомо, що до цього він побував паломником в Єрусалимі. В цілому, можливий маршрут Захарії Київського збігається з «географією» кримських подій, пов'язаних з історією єресі. У будь-якому випадку його шлях в Дамаск повинен був пролягати через Крим, і він був відсутній в Криму в 1484-1485 рр. Після відвідин Дамаска він міг повернутися до Криму, де в 1487 р. і могла відбутися його зустріч з Московським послом у Криму Дмитром Шеїном. Відомо, що трактат Аль-Фарабі Захарія переписував для єврейського вченого-каббалиста Мойсея бен Якоба ха-Голі, який після татарського набігу жив в Криму.
Дослідження переписаних і переведених Захарією Київським або за його участю джерел, на думку Мойсей Таубе і С. Ю. Темчіна, дозволяють вважати його носієм єврейської провансальської або сефардской наукової традиції. Навряд чи сам Захарія був провансальцем, бо цей регіон, на Піренейському півострові , цебто район сучасної Каталонії в Іспанії, був залишений більшістю євреїв ще в кінці XIV століття, більшішть з яких переселилася в Візантію. Саме для правансальців був характерним високий інтерес до астрології, хоча сам Мойсей Маймонід негативно ставився до астрології.
Слід зазначити, що ім'я Схарии-філософа несподівано виявляється в Псалтирі XVI століття з бібліотеки Київської Духовної Академії. Професор Таубе звертає увагу, що терміни Схарии з Псалтиря збігається з термінами, що вживаються в творі «Логіка» "жидовствуючих".
У 1491 р., за даними Російського історика XVII-XVIII Татіщева В. Н. Захарій був страчений Іваном III в м. Новгород разом з бунтівниками за звинуваченню у колдовстві та бунті проти "московського великого князя".
Інша ж говорить, що він залишив Новгород разом з князем Михайлом Олельковичем, що пробув в Новгороді чотири місяці, і повернувся в м. Київ 15 березня 1471 р. До 1484 і 1488 рр. належить листування Івана III "євреїняном" Захарією Скарою, який просив дозволу переселитися в Москву. Князь Московії погодився взяти його на посаду особистого лікаря і астролога. Але, Захарії Скарі перебратися в Москву не довелося, незважаючи на те, що були прийняті до цього всіх заходів через тодішнього Московського посла в Криму Д. В. Шєїна. Спеціальний намісники з татар чекав Захарія на кордоні біля гирла ріки Міуса до травня 1491 року, але він не з'явився.
За деякими даними Захарія бен Аарон га-Коген помер на початку XVI століття.
Джерела інформації:
1 Казанцева Л. В., Кислюк В. С. Київське вікно у Всесвіт: Історія Київської астрономічної обсерваторії в контексті історії розвитку національної та світової науки. — Київ: Наш час, 2006.—С. 18.
2 Зжидоватілі //Енциклопедія українознавства. Словникова частина (ЕУ-II). — Париж, Нью-Йорк, 1959. — Т. 3. — С. 826-840
3 ИЗ ИСТОРИИ ЕВРЕЙСКОЙ КУЛЬТУРЫ.Часть 3/ Материалы научных конференций Центра “Сэфэр”
по иудаике 2007 года.- С.178, 179
4 Схария (Захария) Скара /Зелев А Ю.//Знаменитые Караимы
