Дібай Ерік (Ернест) Апушевич Основні факти:
Дати життя: 03.08.1931 - 11.11.1983
Місце народження: м. Казань, Татарска Автономна радянська соціалістична республіка
Навчався: Казанський державний університет імені В. І. Ульянова-Леніна (з 2010 р.'Казанський (Приволзький) федеральний університет') (1949-1954);
Область досліджень: астрофізика, фізика екстрагалактик, позагалактична астрономія, активні ядра галактик, нестаціонарні зірки. Кандидатська дисертація: Деякі питання еволюції міжзоряного середовища (1958 ); Докторська дисертація: Проблематика кометоподібних туманностей (1970 );
Біографія:
Народився 3 серпня 1931 р. у м. Казань Татарскої Автономної радянської соціалістичної республіки.
Протягом 1949-1954 рр. був студентом физико-математичного факультета Казанського державного університету імені В. І. Ульянова-Леніна. Закінчив кафедру астрономії.
Протягом 1954–1958 рр. був аспірантом кафедри астрофізики механіко-математичного факультету Московського державного університету імені М. В. Ломоносова.
У 1958 р. захистив кандидатську дисертацію «Деякі питання еволюції міжзоряного середовища».
Протягом 1958-1961 рр. працював на посаді молодшого наукового співробітника Державного астрономічного інституту імені П. К. Штернберга Московського державного університету імені М. В. Ломоносова.
Протягом 1961-1977 рр. він був першим директором Південної бази Державного астрономічного інституту імені П. К. Штернберга Московського державного університету імені М. В. Ломоносова (Кримської астротрофізичної обсерваторії), в розпорядженні якої знаходилося кілька телескопів, в тому числі 125-сантиметровий рефрактор (ЗТЕ) і два 60-сантиметрових телескопи німецької фірми «Цейсс», установкою та налагодженням яких він керував з 1960 р.
Протягом 1977-1983 рр. був професором кафедри астрофізики та зоряної астряномії фізичного факультету Московського державного університету імені М. В. Ломоносова. Читав лекції з міжзоряного середовища студентам астрономічного відділення фізичного факультету університету. Особливий інтерес викликав унікальний курс «Теорія розмірності в астрофізиці».
З 1964 р. був членом Міжнародного астрономічного союзу.
У 60-ті рр. XX століття займався проблемою зоряних ланцюжків.
Починаючи з 1963 р., він брав участь разом із В.Ф. Єсиповим та М.А. Аракеляном у спектральних спостереженнях близько 1000 галактик для пошуку галактик з активними ядрами. В результаті було відкрито 50 нових галактик сейфертовського типу, що склало значну частину відомих нині галактик цього типу. Були виконані виміри променевих швидкостей, світимостей ядер галактик та аналіз фізичних умов у них. Крім галактик із активними ядрами, Е.А. Дібай із співавторами досліджував спектри ряду квазарів та деяких нестаціонарних зірок, включаючи зірки типу Т-Тельця, галактичні нові зірки та наднові в інших галактиках.
У 1964 р. він і В.І. Пронік розпочали детальні спектральні спостереження сейфертовських галактик за допомогою 125-сантиметрового рефлектора на Кримській станції Державного астрономічного інституту імені П.К.Штернберга. Вони запропонували термін «область широких емісійних ліній» для галактик із активними ядрами. У 1965 р. він разом з кримським астрономом В.Н. Проніком побудували фотоіонізаціонний 2-хзонну модель області світіння емісійних ліній: BLR (область широких ліній) і NLR (область вузьких ліній) і оцінили основні параметри цих областей.
У 1970 р. захистив докторську дисертацію «Проблематика кометоподібних туманностей».
Е.А.Дібай, В.І.Проник, К.К.Чуваев і В.М.Лютий в 70-і роки XX століття внесли великий вклад в дослідження центральних областей Галактик Сейферта в оптичному діапазоні. Зокрема Е.А. Дібай та В. І. Проник запропонували "емпіричну модель активних ядер" на основі аналізу їх спектрів і припущенні фотоіонізації хмар газу безперервним нетепловим континуумом від активного ядра. У 1984 р. він разом з Лютим В. М. встановив деяку залежність між характерними часами коротких спалахів і масами компактних масивних об'єктів (КМО): logΔt ~ 3 + 0.43 · logMKMO.
Разом з М. А. Аракеляном, В. Л. Афанасьєвим, В. Ф. Єсіповим, І. М. Копиловим, А. Т. Казаряном,
А. Буренковим, В. Сарджентом, Д. Видманом, Дж. Маззареллом проводили дослідження спектрів галактик Маркаряна, які проводилися на 1,2-метровому телескопі Кримської південній бази Державного астрономічного інституту імені П. К. Штернберга Московського державного університету імені М. В. Ломоносова, на 2,6-метровому телескопі Кримської астрофізичної обсерваторіі і на інших телескопах з щілинними спектрографами і фотоелектричною чутливою апаратурою. У підсумку, серед 1512 галактик каталогу Маркаряна ними було виявлено близько 160 (181) сейфертовських галактик, 13 квазізоряних об'єктів (QSO) та інших активних галактик.
Усього Е.А. Дібай опублікував понад 100 наукових праць з позагалактичної астрономії та фізики міжзоряного середовища.
Він був членом редколегій журналів «Листи до Астрономічного журналу» та «Астрономічний журнал», в останньому був вченим секретарем.
Помер 11 листопада 1983 р. в м. Москва.
Ім'я Е.А. Дібая було присвоєно Кримській лабораторії Державного астрономічного інституту імені П. К. Штернберга Московського державного університету імені М. В. Ломоносова, його ім'ям названо малу планету №2385 «Дібай».
Основні публікації:
1. (1969) Спектры звезд в кометообразных туманностях/Дибай Э. А.//Астрофизика, 1969, Т. 5, в. 2.-С. 249-268.
Джерела інформації:
1 Комберг Б.В., Репин С.В. Звездные Острова Вселенной с релятивистскими ”гейзерами“ в центрах. (Галактики на ”рабочем столе“.) – М.: Янус-К, 2014. – 312 с.-С. 45, 47-48, 51
2 Шахбазян Ю. Л. Амбарцумян. Этапы жизни и научные концепции.-Москва: Молодая гвардия, 2011.-300 с.-С. 244
3 Кудря Ю.М. Вавилова І.Б. Позагалактична астрономія. Навчальний посібник. –К.: Наукова думка, 2016.–344 с.-С. 28
4 Астрономы России 1917-2017/ науч. ред. А.М.Черепащук, Казань, Казан. фед. ун-т, 2017.- 568с- C.142
