Ukrainian Virtual Observatory

Смотрицький Максим (Мелетій) Герасимович [Теофіл Ортолог]

Основні факти:

Дати життя: 1577 - 27.12.1633

Місце народження: м. Смолич, Подільське воєводство, Малопольська провінція, Королівство Польське(нині Дунаєвецький район, Хмельницька область, Україна)

Навчався: Острозька академія, м. Острог, Річ Посполита (з 2000 р. Національний університет «Острозька академія», м. Острог, Рівненська область, Україна) (); Віденська академія, м. Відень, Австрійська імперія (); Лейпцігський університет, м. Лейпцінг, Герцогство Саксонія (з 1990 р. Лейпцігський університет, м. Лейпцінг, Федерати́вна Респу́бліка Німе́ччина) (); Нюрнберзький університет, м. Нюрнберг, Герцогство Боварія (); Віттенберзький університет, м. Віттенберг, герцогство Саксен-Віттенберг (з 1990 р. Галле-Віттенберзький університет імені Мартіна Лютера, м. Віттенберг, Федеративна Республіка Німеччина) ();

Область досліджень: фізика комет, астрономія, богослів'я, філософія

Біографія:

Походить з дрібно-шляхетського роду на Поділлі. Ймовірно, рід походить з селища Смотрич у нинішньому Дунаєвецькому районі Хмельницької області, яке було столицею могутнього Подільського князівства до 1391 р. Згодом князі Корятовічі перенеси свою резиденцію до м. Кам'янець-Подільський, поблизу якого у Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області нині є однойменне селище Смотрич(до 1946 — Татариски), в якому, за деякими даними, і народився в сім'ї д’яка Данила його батько Герасим.

В селищі Смотрич Подільського воєводства Малопольської провінції Корони Польської (у нинішньому Дунаєвецькому районі Хмельницької області України) (за іншими даними в м. Острог) у 1577 р. (за іншими даними у 1572 р., десь між 1577-1579 рр.) народився в сім'ї майбутнього ректора Острозької академії Герасима Смотрицького народився син Максим.

Був одним із вихованців двору князя В.-К. Остовського. Навчався у Осровській академії. Його вчителями були рідний батько та Кирило Лукаріс.

Як свідчить Баркулабівський літопис кінця XVI ст., В. К. Острозький послав юнака у Віденську єзуїтської академію для освоєння філософських наук, куди той вступив у 1596 р., але повної освіти не отримав по причині Православного віросповідання християнської віри. У 1604 р. стає членом православного братства у м. Вільно. У 1605-1607 рр. він продовжує освіту в Лейпцігському, Віттенберзькому, Нюрнберзькому протисканських університетах, будучи в статусі супроводжуючого на навчання молодого князя Б. Соломерецького, приватним учителем якого він став у 1600 р. В одному зних здобув ступінь доктора медицини.

По поверненні із закордонної освітньої мандрівки на деякий час затримався у маєтку князів Соломерецьких Баркулабові (нині с. Борколабово Бихівського району Могильовської області, Білорусь). Розпочав активне співробітництво з Віленським Святодухівським братством.

У 1617—1618 рр. прийняв чернечий постриг під ім’ям Мелетій.

Протягом 1618-1620 р. він був ректором Київської Братської Школи.

У 1620 патріарх Єрусалимський Феофан висвятив його на архієпископа Полоцького, а також єпископа Вітебського і Мстиславського. Повернувшись з Києва до Вільно на початку листопада 1620 р., став архімандритом Віленського монастиря Святого Духа. Втягнувшись у гостру міжконфесійну боротьбу з унійними ієрархами — Й.-В.Рутським, Й.Кунцевичем, Л.Кревзою, у березні 1621 р. був заарештований разом із І.Борецьким за звинуваченням у шпигунській діяльності на користь Османської імперії й організації антиурядових бунтів на релігійному ґрунті за наказом польського короля Сигізмунда III. Написав декілька статей у свій захист.

У 1623—1625 рр. вирушив в духовну мандрівку до Константинополя (з 1930 р. м. Самбул) та Палестини, де мав намір апробувати свій православний Катехізис в ієрархів Східної Церкви.

У 1627 р. за згодою прихильного до унії брацлавського воєводи князя О. Заславського священик став архімандритом Дерманського Свято-Троїцького монастиря.

6 червня 1627 він надіслав листи до Папської столиці, заявивши про своє бажання перейти в унійну Церкву. Причому просив Папу Римського Урбана VIII, щоб до певного часу це залишалося в таємниці. Запідозрений у таємному унійстві,він зазнав морального тиску на Київському православному церковному соборі 1628, його твір "Apologia peregrinatiey do Kraiow Wschodnych" ("Апологія мандрівки до східних країв"; Львів, 1628) було визнано таким, що суперечить правосл. догматиці, й піддано анафемі. Повернувшись до Дерманського Свято-Троїцького монастиря, він написав працю "Protestatia Рrzeciwo Soborowi w tym Roku 1628… w Kiiowie Mona- steru Pieczerskim obchodzonemu" ("Протестація проти собору 1628 року…, що відбувся в Києві в Печерському монастирі"; Львів, 1628), в якій відкрито заявив про свій розрив із православною Церквою. У 1631 р. завдяки прихильності Папи Римського Урбана VIII Мілентій став архієпикопом Ієрополітанським.

Саме йому приписують авторство рукописного астрономічного твору з початку XVII ст., який умовно можна назвати "Повчання про комети".

Відомий як Філолог і філософ, письменник, церковний і освітній діяч Речі Посполитої, український мовознавець. В своїх працях часто користувався псевдонімом "Теофіл Ортолог".

Помер 17 за Юліанським календарем і 27 грудня за Григоріанським календарем 1633 р. у Дерманському Свято-Троїцькому монастирі, де й був похований.

Основні публікації:
  1. Смотрицький М. Г. "Грамматіки славєнски ѧ правилноє Сγнтаґма" (Граматика слов'янська).- Єв'є.- 1619
  2. Смотрицький М. Г. Повчання про комети
  3. Теофіл Ортолог "Тренос, або плач Східної Церкви" -Вільно, 1610
  4. Теофіл Ортолог "Євангеліє учительне"-Єв’є, 1616

Джерела інформації:
  1 4.16. Наукові знання/І. В. Паславський// АЛЕКСАНДРОВИЧ В. С., БАЛУШОК В. Г., БОЯНІВСЬКА М. Б., ВОЙТОВИЧ Л. В., ГОЛИК Р. Й., ГОРИНЬ Г. Й., ДАНИЛЮК А. Д., ІСАЄВИЧ Я. Д., КНИШ Я. Б., КРИСА Б. С., ЛЮБАЩЕНКО В. І., МАКАРЧУК С. А., МИЦЬКО І. З., ОПРИСК В. Г., ПАВЛЮК С. П., ПАСЛАВСЬКИЙ І. В., ПЕЛЕШЕНКО Ю. В., ПИЛИПЧУК Р. Я., ПІКУЛИК Н. В., САС П. М., СТЕЛЬМАЩУК Г. Г., ЦАЛАЙ-ЯКИМЕНКО О. С., ФЕДОРІВ О. Р., ШТОЙКО П. І., ЯКОВЕНКО Н. М., ЯСІНОВСЬКИЙ Ю. П. ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ У П’ЯТИ ТОМАХ. Том 2 (Українська культура XIII — першої половини XVII століть).- КИЇВ, "Наукова думка"— 2001
  2 Енциклопедія українознавства. Словникова частина (ЕУ-II). — Париж, Нью-Йорк, 1959. — Т. 3. — С. 1017-1029
  3 Культурологія/ за ред. Гріценка Т. Б. - 2-е вид. -Київ: Центр учбової літератури., 2009-С. 160
  4 Василий-Константин Острожский: к 400-летию со дня смерти, Игорь Пасичнык,23 февраля, 2008