Всехсвятський Сергій Костянтинович Основні факти:
Дати життя: 20.06.1905 - 06.10.1984
Місце народження: м. Москва, Московська губернія, Російська імперія
Навчався: Московський державний університет (з 1940 Московський державний університет імені М. В. Ломоносова) (1925);
Область досліджень: астрофізика, походження та еволюція комет, сонячний вітер, Юпітер і супутники. Докторська дисертація: без захисту дисертації (1935 );
Біографія:
Народився 20 червня 1905 р. в м. Москва Московської губернії Російської імперії у багодітній сім'ї священника. Мав трьох братів й трьох сестер.
У 13 років він починає працювати, спочатку кур’єром, потім табельником і будівельником аби допогти родині.
Протягом 1919-1921 рр. майбутній вчений бере активну участь у роботі Московського товариства аматорів астрономії і 1922 р. одержує рекомендацію для вступу в Московський університет.
Перші роботи 18-річного студента, виконані під керівництвом С. В. Орлова і присвячені вивченню хвостів комети 1912 II й оболонок у голові комети Галлея, були надруковані 1923 р. в Німеччині у відомому журналі «Аstrоnоmіsсhе Nасhrісhtеn».
У 1925 р. він закінчив Московський державний університет.
Протягом 1924-1935 рр. працював в Астрофізичному інституті, а 1931 р. увійшов до складу новоствореного Державного астрономічного інституту імені П. К. Штернберга.
1930 р. він захистив кандидатську дисертацію з еволюції та походження комет.
У 1934 р.(за д еякими даними у 1935 р.) йому було присуджено науковий ступінь доктора фіз.-мат. наук за сукупністю праць без захисту дисертації.
У 1935 р. став членом Міжнародного астрономічного союзу.
Протягом 1935-1939 р. був співробітником, а згодом і заступником директора Пулковської обсерваторії.
Протягом в 1939-1981 рр. працював професором, завідувачем кафедри астрономії Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка.
Коли розпочалася Велика Відчизняна війна СРСР проти німецько-фашиськими загарбниками, він і група співпрацівників і оносвне астрономічне обладнання та інструментарій були евакуйовані до м. Свердловськ. Саме тут астроном трасформував розпочаті Чорним С Д. візуальні спостереження сонячних плям в регулярну службу Сонця.
У 1955 р. спільно з учнями розробив динамічну теорію корони Сонця.
У 1960 р. він висловив припущення про існування кільця навколо Юпітера, яке дійсно було виявлено американським космічним апаратом «Вояджер-1» в 1979 р. За результатами спостережень сонячної корони під час затемнень встановив існування протяжних корональних потоків (згодом названих «сонячним вітром»), що викликають магнітні бурі і збурення в іоносфері Землі. Так, зокрема він приїздив на "Об'єкт МГР(Міжнародного геофізичного року з 1 липня 1957 р. по 31 грудня 1958 р. )" у Тіксі та якийсь час там жив. Його цікавила проблема оцінки щільності частинок в сонячному вітрі. У нього був "кометний метод", який давав великі значення щільності і потоку частинок сонячного вітру порядку 1000 частинок / см3. Він "змусив" Пономарьова Є. А. розрахувати модель сонячної корони, по якій виходила з великою натяжкою щільність потоку до 100 частинок / см3. Взагалі ж нього вийшли значення до 10 частинок / см3 на орбіті Землі. професор же наполягав на 1000 год / см3 і хотів знайти підтвердження цьому в спостереженнях полярних сяйв. У ряді робіт відстоював думку про вплив планет на розвиток сонячної активності.
У 1946 р. отримав медаль за Доблесну працю в роки Великої Вітчизняної війни, у 1961 р. – орден Леніна, у 1961 р. і 1965 р. – Почесна Грамота Президії Верховної Ради УРСР, у 1965 р. – Медаль за Оборону Києва, у 1976 р. – медаль до 30-річчя Перемоги.
У 1977 р.(за іншими даними у 1974 р. чи 1978 р.) він був нагороджений премією ім. Ф.О.Бредіхіна АН СРСР за складання каталогу абсолютних величин і фізичних характеристик комет , а у 1979 р. медаллю Астрономічного ради АН СРСР «За виявлення нових астрономічних об'єктів», а також медаллю ім. Ю. Гагаріна Федерації космонавтики СРСР.
За період 1953-1981 рр. із понад 285 випускників кафедри астрономії більше 100 стали кандидатами фіз.-мат. наук і більше 20 – докторами наук. Він був організатором Київського планетарію 1 січня 1952 р. в будівлі костелу Св. Олександра, одним із засновників видавництва “Знання”, членом редколегії журналу “Наука і суспільство”, редактором “Кометного циркуляру”. Протягом 1936–1977 рр. був головою науково-координаційної Комісії “Комети” Астрономічної ради АН СРСР.
Помер він у Києві 6 жовтня 1984 р., похований на Байковому кладовищі.
Його ім’я носить мала планета № 2721 Сонячної системи.
Він є автором 19 монографій і підручників, 4 з них перекладені і видані іноземними мовами. Опублікував понад 400 наукових робіт.
Його науковим напрямом роботи були астрофізика вивчення походження та еволюції комет, теорія про вулканічну діяльність на супутниках. Він передбачив існування кілець у Юпітера, що згодом підтвердилося під час польотів американських космічних апаратів. Він є незалежним відкривачем сонячного вітру.
Він вважається засновником астрофізичних досліджень у Київському університеті. Основні роботи відносяться до фізики комет, Сонця і сонячної активності, до проблем космогонії. Розвинув деякі напрямки механічної теорії комет, довів швидке руйнування періодичних комет. У 1932 на новій основі розвинув гіпотезу Ж.Л.Лагранжа про викиди комет з поверхні планет і їх супутників. Автор фундаментальної праці Фізичні характеристики комет (1958) і серії доповнень до нього (видавалися до 1974), що містять історію всіх комет з найдавніших часів до 1971, їх орбіти, зведення спостережень, перший у світі каталог абсолютних величин комет.
Основні публікації:
1. Всехсвятский С. К. Физические характеристики комет 1971-1975 гг. - К.: Наук. думка, 1979. - 116с.
2. Всехсвятский С. К. Физические характеристики комет. — М.: Физматгиз, 1958. — 576 с.
3. Всехсвятский С. К. Природа и происхождение комет и метеорного вещества / С. К. Всехсвятский. - М. : Просвещение, 1967. - 184 c.
4. Всехсвятский С. К. Физические характеристики комет. - 4-е изд. допов. — М.: Физматгиз, 1979. —
Джерела інформації:
1 space.univ.kiev.ua/ua/
2 Всехсвятський Сергій. Вибрані праці. – К.:ВПЦ «Київський університет», 2005. –358 с.
3 Колчинский И. Г., Корсунь А. А., Родригес М. Г. Астрономы: Биографический справочник. — Киев: Наук. думка, 1986.—510 с.-С.69
4 Казанцева Л. В., Кислюк В. С. Київське вікно у Всесвіт: Історія Київської астрономічної обсерваторії в контексті історії розвитку національної та світової науки. — Київ: Наш час, 2006.—C.166-170, 171, 173-174,182
