Астапович Ігор Станіславович Основні факти:
Дати життя: 11.01.1908 - 02.01.1976
Місце народження: м.Волочанськ, Харківська губернія, Російська імперія
Навчався: Московський державний університет (з 1940 Московський державний університет імені М. В. Ломоносова) (?-1928); Ленінградський державний університет (з 1991 р. Санкт-Петербурзький державний університет) (1928-1930);
Область досліджень: малі тіла Сонячної системи, астрономія, космічні місії. Кандидатська дисертація: Отримав науковій ступінь кандидата фіз-мат. наук без захисту дисертації (1935 Державний астрономічний інститут імені П.К. Штернберга, Московський державний університет імені М. В. Ломоносова); Докторська дисертація: Метеорні явища в атмосфері Землі (1962 Казанський ордена Трудового Червоного Прапора державний університет імені В. І. Ульянова-Леніна);
Біографія:
Народився 11 січня 1908 р. за Грегоріанським календарем або 29 грудня 1907 за Юліанським календарем у м. Волочанськ Харківської губернії Російської імперії в сім'ї викладача фізики та математики учительської семінарії.
Дитинство майбутнього вченого пройшло в м. Новгород-Сіверськ Чернігівської губернії, де його батько був інспектором народних училищ, а після 1917 р.- інструктором народної освіти.
У 13-річному віці хлопць зацікавився астрономією і вже в 1925 р. 17-річний юнак був обраний членом-кореспондентом Російського товариства любителів міроведенія, заснованого в 1909 р. Н.А. Морозовим.в м. Москва до його закриття наприкінці 1930 р.
Після закінчення профтехнічної школи в м. Миколаїв юнак вступив на фізико-математичний факультет Московського державного університету за фахом "астрономія", у 1928 р. по сімейним обставинам був змушений перевестися в Ленінградський (нині Санкт-Петербурзький) університет, який закінчив у 1930 р.
Протягом 1928-1932 рр. працював в Інституті прикладної геофізики і протягом 1931-1932 рр. очолював магніто-метричну експедицію Інститута прикладної фізики на території Східного Сибіру. Одночасно з цим в зимові періоди 1928-1930 рр., він працював позаштатним науковим співробітником метеоритний відділу в Мінералогічному інституті АН СРСР в Ленінграді під керівництвом В.І. Вернадського і А.Є. Ферсма.
З листопада 1932 до 1933 р. (за деякими даними до 1934 р.) був першим директором Таджицької астрономічної обсерваторії в м. Сталінабаді (Душанбе), яку заснував.
Протягом в 1934-1941 рр. працював старшим науковим співробітником Державного астрономічного інституту імені П.К. Штернберга.
У 1935 р. без захисту йому було присвоєно вчений ступінь кандидата фізико-математичних наук.
З 1937 р. був доцентом Московського університету на кафедрі кометної астрономії. Він був першим, хто створив курс лекцій з метеорної астрономії, який їм читався в Московському університеті з 1937 р, в Саратовському університеті - з 1938 р, в Ашхабадському - з 1954 р, а в подальшому - в Одеському та Київському університетах.
Протягом 1942-1959 рр. вчений працював старшим науковим співробітником Фізико-технічного інституту туркменської філії (з 1951 р. АН Туркменської РСР) АН СРСР, організатор обсерваторії і астрофізичної лабораторії в Ашхабаді.
У травні 1962 р. в Казанському ордена Трудового Червоного Прапора державному університет імені В. І. Ульянова-Леніна астроном захистив докторську дисертацію, представивши до захисту свою монографію «Метеорні явища в атмосфері Землі», за яку ВАК в березні 1963 р. присудив йому ступінь доктора фізико-математичних наук.
Протягом 1959-1960 рр. він був завідувачем відділу обсерваторії Одеського державного університету імені І. І. Мечникова, а 1960-1973 рр. був співробітником Київського ордена Леніна державного університету імeні Т. Г. Шевченка. З 1966 рр. був професором кафедри астрономії Київського ордена Леніна державного університету імeні Т. Г. Шевченка.
Прибувши в Одесу в 1959 р. став одним з розробників технології спостережень штучних супутніків Землі.
Спільно з О. І. Кізімірчак (Полонською), Н. А. Бєляєвим і А. К. Терентьевой вперше досліджував збурений рух метеорного рою Леонід (метеорний потік з радіантом в сузір'ї Лева (RA=153°, Decl.= +22°), що діє з 14 по 21 листопада з періодичністю 33 роки, будучи породжуваний кометою 55P/Темпеля - Туттля) в період 1700-2000.
Він припустив, що земна атмосфера має сяючий газовий хвіст, який, як і у комет, витягнутий завжди в сторону протилежну від Сонця. Його припущення було згодом підтвержене Фесєнковим В. Г.
Вчений був членом міжнародного астрономічного союзу. Він був нагороджений орденами "Знак Пошани", "Трудового Червоного Прапора", медаллю "За доблесну працю".
Помер 2 січня 1976 р.
Він є автором та співавтором 10 монографій, понад 400 наукових праць з метеорних явищ в атмосфері Землі. В період 1942-1959 рр. астроном зібрав архів спостережень 40 тисяч метеорів.
Його ім’я носить мала планета №2408.
Основні публікації:
1. Казимирчак-Полонская Е. И., Беляев Н. А., Астапович И. С., Терентьева А. К. Исследование возмущённого движения метеорного роя Леонид // Астрономический журнал. М., 1967. Т. 44. № 3. С. 616—629.
2. Kazimirchak-Polonskaja E.I., Beljaev N.A., Astapovich I.S., Terenteva А. К. Investigation of perturbed motion of the Leonid meteor stream. In "Physics and dynamics of meteors. Eds. L. Kresak and P.M. Millman. Dordrecht-Holland, 1968. P. 449—475.
3. Астапович И.С. Метеорные явления в атмосфере Земли. — М.: Физматгиз, 1958. — 640 с.
4. Астапович И.С. Опыт методики обработки визуальных наблюдений метеоров // Труды института физики и геофизики АН Туркм. ССР // Изд-во АН Туркм. ССР. — Ашхабад. — 1956. — 2. — С. 5–121.
Джерела інформації:
1 Кафедра астрономії та фізики космосу,
Фізичний факультет, Київський національний університет імені Тараса Шевченка
2 Колчинский И. Г., Корсунь А. А., Родригес М. Г. Астрономы: Биографический справочник. — Киев: Наук. думка, 1986.—510 с.-24-25
3 Справочный биографический материал
4 Терентьєва О. К. Ігор Станіславович Астапович
// Астрономічна обсерваторія Київського національного університету імені Тараса Шевченка. 160 років / відп. ред. В. М. Єфіменко. – Київ, 2005. – 260 с.- C.155-158
