Левицький Григорій Васильович Основні факти:
Дати життя: 08.11.1852 - 26.10.1917
Місце народження: м. Харків, Харківська губернія, Російська імперія
Навчався: Санкт-Петербурзький Імператорський університет (з 1991 р. Санкт-Петербурзький державний університет) (?-1874); Імператорський Харківський університет, Харківська губернія, Російська імперія (з 1999 р. Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, Харківська область, Україна) (1870-1871); Гірський інститут, м. Санкт-Петербург Російська імперія(3 2016 р. Санкт-Петербурзький гірничий університет, Російська федерація) (1871-?);
Область досліджень: історія астрономії, фізика Сонця, фотографічна астрометрія, астрономія, сейсмологія, зоряні системи. Докторська дисертація: Про визначення орбіт подвійних зір (1879 Пулківська обсерваторія, м. Санкт-Петербург);
Біографія:
Народився 27 жовтня (за Юліанським календарем або 8 листопада за Григоріанським календарем) 1852 р. у м. Харків Харківської губернії Російської імперії в родині адвоката.
Ймовірно походить з польсько-українського дворянського роду, що перейшов на службу до царської Росії.
Після закінчення із золотою медаллю 3-й харківської гімназії вступив в 1870 р. на фізико-хімічне відділення фізико-математичного факультету Імператорського Харківського університету, в 1871 р. перейшов в Гірський інститут в м. Санкт-Петербург.
У 1874 р. закінчив Санкт-Петербурзький Імператорський університет зі ступенем кандидата. Після завепршення навчання працював у Пулковській обсерваторії спочатку - позаштатним астрономом, а з 1876 р. - обчислювачем, будучи в той же час стипендіатом Санкт-Петербурзького університету для приготування до отримання наукового ступеня.
У 1879 р. захистив У Пулковській обсерваторії дисертацію «Про визначення орбіт подвійних зір», отримав ступінь магістра.
Протягом 1879-1894 рр. працював у Харківському університеті, спочатку на посаді приват-доцента, а потім екстраордінарного професора з 1884 р. і завідувача астрономічним кабінетом (у 1880 р. був обраний Харківським університетом штатним доцентом). У 1888 р. заснував постійну астрономічну обсерваторію Імператорського Харківського університету з окремим будинком. Це був рік, коли було точно визначено астрономічне положення нової обсерваторії, побудова якої було почате ще в 1883 р. Влітку 1884 р. астрономічний кабінет був переведений в сад Інператорського Харківського університету (нині парк Шевченка) Тут в спеціальному повільйоні було встановлений меридіанне коло, за мовлене в фирмі Репсольда в Гамбурзі, через два роки побудовано будинок з підвалом для електричного годинника системи Хірра, в башті з металевим куполом, що обертався, встановлено рефрвактор Мерца.
За іншими даними, в 1890 р. проф. Г. В. Левицький знайшов залишки фундаменту старої обсерваторії і знаходився в середині її стовпа і на місці останнього склав на цемент новий, позначивши в ньому загальний центр фундаментів вежі і стовпа.
Г. В. Левицьким було завершено обчислення результатів телеграфного визначення різниці довгот Миколаєва та Харкова, які він виконав у 1889 р. спільно з директором Миколаївської морської обсерваторії І. Є. Кортацци.
У травні 1891 р. Г. В. Левицький разом з М. М. Євдокимовим за допомогою трьохдюймового рефрактора Мерца спостерігали проходження Меркурія по диску Сонця, пізніше – досліджували повне затемнення Місяця, використовуючи трьох- та шестидюймовий інструменти.
Спільно зі своїми учнями проф. Г. В. Левицький виконав геодезичне з'єднання нової університетської обсерваторії з місцем розташування тимчасової обсерваторії, облаштованої проф. А. П. Шидловським у 1845 р.
Також за участі М. М. Євдокимова і Й. Й. Сикори професором Г. В. Левицьким проведені вимірювання фокусних відстаней лінз різних обсерваторських оптичних інструментів, які виконувалися за допомогою методу Й. Гаусса.
У 1893 р. він разом з Сікорою І. І. розпочав регулярні спостереження різних проявів сонячної активності в Харківській обсерваторії. Визначення чисел Вольфа, положення плям і протуберанців проводилися до 1900 р. Одним з перших почав застосовувати горизонтальні маятники у сейсмології. Досліджував мікроколивання земної кори і намагався знайти критерій для прогнозу землетрусів.
Рада університету відмітила його внесок в розвиток практичної та теоретичної астрономії присудивши йому у 1898 р. степінь доктора астрономії та математики (доктора honoris causa).
У серпні 1898 р. у селищі Братениця Харківської губернії спостерігав яскравий потік метеорів.
З 1894 р. працював на посаді професора в Юр'ївському університеті(нині м. Тарту, Естонська республіка). Протягом 1898−1908 рр. був директором обсерваторії університету Юр'єва.
Він проводив спостереження сонячних плям, вивчав способи визначення орбіт подвійних зір, досліджував мікроколивання земної поверхні за допомогою горизонтальних маятників, одним із перших встановлених ним у Російській імперії (за деякими даними першість належить І. Є. Картацці) – спочатку на Харківській у 1893 р., а потім на Юр’євській обсерваторіях. Праці вченого стосуються також історії вітчизняної науки, зокрема історії Харківської і Юр’євської астрономічних обсерваторій. Приймав участь в технічному досконаленні горизонтального маятника Ребер-Пашвіца.
Протягом 1903-1905 рр. був ректором Юр’євського університету.
1 січня 1895 р. отримав чин дійсного статського радника, 1 січня 1914 р. став таємним радником.
Протягом 1908-1911 рр. був піклувальником Віленського, і протягом 1911-1914 рр. Варшавського учбових округів. З 1915 р. викладав в Жіночому педагогічному інституті в м. Петроград (нині м. Санкт-Петербург).
Протягом 1915-1918 рр. він був головою Російського астрономічного товариства. Був членом Вченої комітету з початкової освіти Центрального управління Міністерства народної освіти.
За відмінну і старанну службу нагороджений орденами св. Анни 1-го, Володимира 2-й, Станіслава 1-го ступенів.
13 жовтня (за Юліанським календаорем або 26 жовтня за Григоріанським календарем) 1917 р. (за деякими даними у 1918 р.) помер.
Був одружений, в шлюбі народилися шість дочок.
Його ім'ям названа мала планета 20334 Glewitzky
Основні публікації:
1. Левицкий Г. В. Астрономы Юрьевского университета с 1802 по 1894 г. Юрьев: тип. К. Маттисена, 1899. — 224 с.
2. Левицкий Г. В. Астрономы и астрономические обсерватории Харьковского университета с 1807 по 1842 год.— Уч. зап. Харьк. ун-та, 1893.
3. Левицкий Г. В. Астрономы и астрономические обсерватории Харьковского университета с 1843 по 1878 год.— Уч. зап. Харьк. ун-та, 1894.
4. Левицкий Г.В. Астрономы и астрономическія обсерваторіи Х. У. отъ 1808 по 1842 г. Записки Харьковскаго Университета. 1844. H. 2.
Джерела інформації:
1 Колчинский И. Г., Корсунь А. А., Родригес М. Г. Астрономы: Биографический справочник. — Киев: Наук. думка, 1986.—510 с.-С.187
2 Плеяда перших. Київ: Академперіодика, 2004. – С.17
3 astronomers.ru
4 Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях.- Луцьк: Вежа, 2000.-С.369-370
