Опанасенко Микола Вікторович Основні факти:
Дата народження: 22.04.1955
Місце народження: м. Запоріжжя, Запоріжська область, Українська РСР
Навчався: Харківський державний університет імені О. М. Горького (з 1999 р. Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна) (1977);
Область досліджень: фотометрія, дослідження Місяця. Кандидатська дисертація: Одночасна фотометрія та поляриметрія ділянок поверхні Місяця (1994 Головна астрономічна обсерваторія НАН України);
Біографія:
Народився 22 квітня 1955 р. у м. Запоріжжя Запоріжської області Української РСР.
У 1977 р. (за іншими даними в 1978 р.) закінчив Харківський державний університет імені О. М. Горького. Паралельно з роботою над дипломними роботами він та його майбутня дружина Ліда Сергієнко опрацьовували дані спектрофотометричних спостережень Місяця, проведених Ю. Г. Шкуратовим у Шамахинській астрофізичній обсерваторії.
В кінці 80-х рр. ХХ століття в результаті обробки отриманих за допомогою розробленого В. Г. Парусімовим мікрофотометра, електронних даних шляхом скануванням великої кількості зображень Місяця, зокрема таких, які були отримані за допомогою поляризаційного фільтра, разом з В. Г. Парусімовим та Ю. Г. Шкуратовиим вони довели, що поляриметрія Місяця є змістовною, а відкриті раніше поляриметричні аномалії місячної поверхні не є артефактами і існують насправді. Іншим успіхом була їхня спільна робота по отриманню розподілу по місячному диску ступеня негативної поляризації світла, розсіяного Місяцем при фазовому куті близько 10°.
На початку 90-х М. О. Креславський, В. В. Корохін, Д. Г. Станкевич, Ю. Г. Шкуратов та М. В. Опанасенко отримали перші зображення фазового відношення за телескопічними знімками, отриманими при різній лібрації, за допомогою розроблених алгоритмів суміщення зображень та складених комп'ютерних програм.
У 1994 р. захистив у Головній астрономічній обсерваторії НАН України кандидатську дисертацію "Одночасна фотометрія та поляриметрія ділянок поверхні Місяця". Робота була виконана на обсерваторії Харківського державного університету імені О. М. Горького під науковим керівництвом Шкуратова Ю. Г.
Співробітник інституту астрономії Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна
Він розвинув разом з Р. В. Бондаренко, В. Г. Кайдашем, М. А. Креславским, В. В. Корохіним, І. Великодським, Д. Г. Станкевичем, Л. В. Старухіно, і Ю. Г. Шкуратовим в обсерваторії Харківського університету методи дистанційної діагностики, які дозволили побудувати карти розподілу по місячній поверхні хромофорних (залізо і титан) та інших породоутворюючих елементів (Mg, Ca, O), а також концентрації гелію, карти росподілу товщини місячного реголіту і параметрів його шорсткості. Також він разом з М. А. Креславським, В. Г. Кайдашем, В. А. Псарьовим, Д. Г. Станкевичем та Ю. Г. Шкуратовим побудовав ряд карт різних характеристик місячної поверхні за даними космічної зйомки, виконаної КА «Зонд-6, -8», «Луна-22», «Клементина», «Лунар Проспектор», «Смарт-1».
Основні публікації:
1. Shkuratov, Y.G., Opanasenko, N.V. 1992. Polarimetric and photometric properties of the Moon: telescope observation and laboratory simulation. 2. Positive polarization. Icarus 99, 468-484.
2. Korokhin V.V., Velikodsky Y.I., Shkuratov Y.G., Kaydash V.G., Gerasimenko S.Y., Opanasenko N.V., Videen G. Pieters C. Removal of topographic effects from lunar images using Kaguya (LALT) and telescope observations // Planet. Space Sci. 2010. 58, 1298–1306.
3. Shkuratov Yu., Kaydash V., Gerasimenko S., Opanasenko N., Velikodsky Yu., Korokhin V., Videen G., Pieters C. Probable swirls detected as photometric anomalies in Oceanus Procellarum // Icarus 2010. 208, 20–30.
4. Возможность прогнозирования состава лунной поверхности по данным оптических измерений/Шкуратов Ю.Г., Кайдаш В.Г., Опанасенко Н.В., Станкевич Д.Г., Евсюков Н.Н., Парусимов В.Г. //Косм. наука технол. 1996, 2 ;(3):78–88
Джерела інформації:
1 В ХАРЬКОВСКОМ УНИВЕРСИТЕТЕ/ Ю. В. Александров и Ю. Г. Шкуратов//200 ЛЕТ АСТРОНОМИИ В ХАРЬКОВСКом УНІВЕРСИТЕТЕ.-Харьков – 2008.- 78-93
2 Шкуратов Ю.Г. Хождение в науку.-Харьков: Харьковский национальный университет имени В.Н. Каразина, 2013. – 333 с. -С. 68, 83, 153, 259, 260, 264
