Петров Григорій Матвійович Основні факти:
Дати життя: 30.11.1924 - 07.04.2018
Місце народження: с. Каніж, Зинов'євський округ, Миколаївська губернія, Українська РСР(нині Новомиргородський район, Кіровоградська область, Украіна)
Навчався: Кіровоградський педагогічний інститут (з березня 2017 р. Центральноукраїнський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка, м. Кропивни́цкий) (1946); Одеський державний університет імені І. І. Мечникова (з 2000 р. Одеський національний університет імені І. І. Мечникова) (1950);
Область досліджень: астрометрія, зоряні каталоги, астрономія, позиційна астрономія. Кандидатська дисертація: Каталог прямих сходжень 101 зірки зі відмінами від +75° до +90° (1959 Головна астрономічна обсерваторія СРСР, м. Пулково); Докторська дисертація: Створення системи абсолютних прямих сходжень зірок зі спостережень на високих географічних широтах під час полярної ночі (1988 );
Біографія:
Народився 30 листопада 1924 р. у с. Каніж Зинов'євського округу Миколаївської губернії Української РСР(ниі Новомиргородського району Кіровоградської області Украіни).
У 1946 р. закінчив Кіровоградський педагогічний інститут, а у 1950 р. Одеський державний університет імені І. І. Мечникова.
З 1952 р. після закінчення Одеського державного університету за фахом «Астрономія» працював більше
50-ти років Миколаївській астрономічній обсерваторії. Свій трудовий шлях почав в Миколаївському відділенні Головної астроносвсномічної обсерваторії АН СРСР на посаді старшого лаборанта.
З 1957 р. на пасажному інструменті Фрейберга-Кондратьева в Миколаївській обсерваторії він разом з В.Я. Бровенко, О. Ф. Калініною та О.Т. Маркіною проводили традиційні визначення положень зірок Пулковських каталогів абсолютними методами.
У 1959 р. захистив у Головній астрономічній обсерваторії СРСР(м. Пулково) кандидатську дисертацію "Каталог прямих сходжень 101 зірки зі відмінами від +75° до +90°".
У 1963 р. астроному присвоєне звання старшого наукового співробітника, а згодом головного наукового співробітника.
Після І. П. Дзюби з середини 1960-х рр. деякий час читав курс астрономії в Миколаївському педагогічному інституті.
З 1967 р. він став членом Міжнародного астрономічного союзу.
У 1972 р. на 19-й Всесоюзній астрономічній конференції він запропонував організувати визначення абсолютних прямих сходжень зірок на високих географічних широтах під час полярної ночі., яка була підтримана. У серпні 1973 р. він, працюючи старший науковим працівником у МАО, разом з лаборантом А.П. Гресь, прибули на острів Західний Шпіцберген. Вони вибрали місце для астрономічного павільйону в 3.5 км на північ від містечка Баренцбург на порівняно горизонтальній площині з координатами J = 78 ° 06`, л = 14 ° 14` на висоті 100 метрів над рівнем моря.
У 1987 р. разом з Петровим А. Г., Федоровою Р. Т. та Федоровим П. М. проводили спостереження Сонця, Меркурія, і Венери на пасажному інструменті Фрейберга-Кондратьєва в Миколаєві. Обробка спостережень Сонця, Меркурія та Венери була виконана за зірками, які спостерігалися протягом дня. Положення зірок обчилені за даними Астрономічного щорічника. Спостереження Меркурія та Венери проводилися, як правило за повністю освітленній межі диску. У тих випадках, коли спостерігався центр диску, враховувалася поправказа дефект освітлювання.
У 1988 р. вчений захистив докторську дисертацію "Створення системи абсолютних прямих сходжень зірок зі спостережень на високих географічних широтах під час полярної ночі".
У 2001 р. він став кавалером ордена «За заслуги» ІІІ ступеня.
Помер 7 квітня 2018 р.
Астроном відомий як засновник наукової школи в Миколаївській астрономічній обсерваторії із визначення положень небесних тіл. Він був одиним і з провідних фахівців у створенні каталогів прямих сходжень зірок й уточнення координат тіл Сонячної системи. Склав низку каталогів зір та тіл Сонячної системи.
Виконані під його керівництвом багаторічні спостереження Сонця й тіл Сонячної системи були використані при створенні нової релятивістської теорії руху планет, за що в 1982 р. у числі інших авторів він був визнаний гідним Державної премії СРСР. Ініціатор і керівник наукової Арктичної високоширотної експедиції НАО на о. Шпицберген у 1974-1977 рр. і двох астрометричних експедицій на Кавказ у 1970 р. та 1981 р. за спостереженням Сонця, Меркурія й Венери в умовах високогір'я.
Вчений є автором більше 100 наукових праць в галузі позиційної астрономії.
Основні публікації:
1. Petrov G.M.; G.I. Pinigin (2002). "Karl Knorre, the First Astronomer of Nikolaev Observatory on the Occasion of his Bicentenary". Astronomische Nachrichten 323 (6): 559–561.
2. G.M. Petrov, G.I. Pinigin, Karl Knorre, premier astronome de la Flotte de mer Noire, traduit du russe et annoté par S. Héral, éd. Irina Gudym, Nikolaev, Ukraine, 2007, 100 p.
3. НИКОЛАЕВСКАЯ АСТРОНОМИЧЕСКАЯ ОБСЕРВАТОРИЯ.Звездный путь длиной в 175 лет. /Г.И.Пинигин, Г.М.Петров, В.М.Пышненко, В.П.Сибилев, А.А.Шляпников. – Николаев. Атолл. 1998. – 302 с.
4. Петров Г. М. Приречений на любов до астрономії. – Миколаїв: Атол, 2003. - 62 c.
Джерела інформації:
1 Николаевское отделение Пулково (1912-1991)
2 Реферативный журнал. 51 астрономия., М.: ВИНИТИ, 1988, №12, С.15
3 Петров Григорій Матвійович: Приречений на любов до астрономії — Миколаїв: Атол, 2003. — 62 с
4 Українські фізики та астрономи. Посібник-довідник/Автор-укладач В. Шаронова.-Тернопіль: Підручники і посібники, 2007.-304 с.-С. 210
