Бліох Павло Вікторович Основні факти:
Дати життя: 08.03.1922 - 13.03.2000
Місце народження: м. Тамбов, Російська РСР
Навчався: Харківський державний університет імені О. М. Горького (з 1999 р. Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна) (1951); Ленінградська Військово-повітряна академія Червоної армії (з 2012 р. Військово-космічна Червонопрапорна академія імені А. Ф. Можайського, м. Санкт-Петербург, Російська Федерація) (1941-1942); Ленінградський військово-механічний інститут Народного Комісаріату важкої Промисловості (з 1997 р. Балтійський державний технічний університет «ВОЕНМЕХ» імені Д.Ф. Устинова, м. Санкт-Петербург) (1939-1941);
Область досліджень: декаметрова радіоастрономія, теоретична фізика
Біографія:
Народився 8 березня 1922 р. у м. Тамбов Російської РСР в сім'ї лікаря.
У 1939 р. він закінчив середню школу в м. Лівни Орловської області і вступив на навчання в Ленінградський військово-механічний інститут Народного Комісаріату важкої Промисловості.
В 1941 р. вступив до лав Радянської армії, закінчив військову службу в листопаді 1958 р.
З лютого 1941 по лютий 1942 рр. навчався у Військово-повітряній академії у м. Ленінград (нині м. Санкт-Петербург).
З вересня 1946 р. по червень 1951 р. заочно навчався у Харківському державному університеті за спеціальністю "теоретична фізика", де отримав диплом фізика з відзнакою.
З лютого 1942 р. по листопад 1958 р. він працював викладачем Харківського авіатехнічного училища.
30 грудня 1956р. був удостоєний звання "кавалер ордена «Червоної зірки»".
З листопада 1958 р. працює в Інституті радіофізики і електроніки АН УРСР, спочатку на посаді молодшого наукового співробітника, а в квітні 1960 р. став завідувачем другим теоретичним відділом, працював на цій посаді до 1967 р.
У 1959 р. він захистив кандидатську дисертацію під керівництвом В. Л. Германа.
В 1959 – 1960 рр. він бере активну участь в організації радіотехнічного факультету і очолює кафедру теоретичних основ радіотехніки Харківського авіаційного інституту (тепер Державний аерокосмічний університет (ХАІ)).
З 1962 р. по 1984 р. був спочатку доцентом, а згодом професором кафедри космічної радіофізики Харківського державного університету імені О. М. Горького. (нині Харківський Національний Університет імені В. Н. Каразіна).
У 1969 р. він захистив докторську дисертацію
З 1972 р. має вчене звання професора за спеціальністю «радіофізика, включаючи квантову радіофізику"
З 1986 р. працює завідувачем теоретичним відділом Радіоастрономічного інституту Національної академії наук України.
В 1992 р. отримав звання "Заслужений діяч науки і техніки України".
Помер 13 березня 2000 р. у м. Харків.
Осноаною сферою його наукової роботи є радіофізика. Розробляв теорію атмосферних радіохвилеводів, поширення електромагнітних хвиль в навколоземному та космічному просторі, а також теорію пилової плазми, працював у напрямку статистичної радіофізики.
Вчений проаналізував властивості атмосферних радіохвилеводів, параметричних електронних пристроїв, зроблені необхідні розрахунки лінзового ефекту атмосфери Землі (зокрема, в кінці 70-х років він разом з Р. С. Шубововою досліджували питання про зміни параметрів іоносфери в області місячної тіні, що виникає під час повного сонячного затемнення) та проведені оцінки глобальної тропосферно-іоносферної лінзи, передбачив ефект розщеплення власних частот в резонаторі Земля-іоносфера під впливом геомагнітного поля, побудував теорію флуктуацій наддовгих хвиль в хвилеводі Земля-іоносфера, обгрунтовав просторово-часову аналогію між дифракцією хвиль та деформацією радіоімпульса в дисперсійному середовищі, розробив теорію стійкості наднаправленності антен, побудував хвилеву теорію гравітаційних лінз, проаналізував самогравітацію часток в пиловій космічній плазмі.
Виховано цілу плеяду вчених. Під його керівництвом було захищено 14 кандидатських робіт, також він був науковим радником 5 докторантів. Опубліковано понад 150 наукових праць, в тому числі 5 монографій, науково-методичні посібники, авторські свідоцтва тощо.
Основні публікації:
1. Bliokh, P.V Diffraction of light and lens effect of the stellar gravitational field./ P.V.Bliokh, A.A Minakov // Astrophys. and Space Sci.– 1975. – Vol. 34.- N2. – P. L7 – L9.
2. О коротковолновой границе гравитационной фокусировки в связи с несферичностью поля тяготения звезды/ П.В.Блиох, А.А.Минаков // Астрон. журн. – 1978. – Т. 55.- Вып. 5. – C. 966-971.
3. Гравитационные линзы./ П.В.Блиох, А.А.Минаков – К.: Наук. думка, 1989. – 240 с
4. Gravitational lenses: Research results of the decade (1979-1989)/ P.V.Bliokh., A.A Minakov //Advances in Space Research. – 1989. – Vol. 9.- N 9. – P. 143-145.
Джерела інформації:
1 Колтовой Н. А. Книга 5. Часть 14. Новая физика.-С.140
2 www-space.univer.kharkov.ua
3 Павел Викторович Блиох (к 85-летию со дня рождения) /А. А. Минаков, В. Г. Синицын, Ю. М. Ямпольский//Радиофизика и астрономия, 2007, Т. 12, №1,-С.93-106
4 Отдел космической радиофизики Радиоастрономического института Национальной академии наук Украины/А. А. Минаков// Радиофизика и радиоастрономия, 2005, Т. 10, специальный выпуск, С.S74-S85
