Цесевич Володимир Платонович Основні факти:
Дати життя: 11.10.1907 - 28.10.1983
Місце народження: м. Київ, Київська губернія, Російська імперія
Навчався: Ленінградський державний університет (з 1991 р. Санкт-Петербурзький державний університет) (1927);
Область досліджень: малі тіла Сонячної системи, змінні зорі. Кандидатська дисертація: без захисту (1936 Ленінградський державний університет імені А. С. Бубнова (і Московський державний університет у 1937 р.)); Докторська дисертація: Про методи визначення орбіт зірок типу Алгол (1944 Казанський державний університет імені В. І. Ульянова-Леніна);
Біографія:
Народився 11 жовтня (за іншими даними березня) 1907 р. у Києві Київської губернії Російської імперії в оперного артиста.
Батьки батька походили з родини чеських емігрантів з прізвищем - Тсісевіч. У 1889 р. сім'я переїхала до Києва і тут десятирічного хлопчика з прекрасним голосом прийняли дискантом в кращий в Києві церковний хор Я. Колишевского в Софіївському соборі. На теренах сучасної України прізвище батьків трансформувалася і стала вимовлятися як Тисевіч.
До 1914 р. Володимир Платонович з матір'ю жив в Одесі і Києві, куди привело їх гастрольне життя батька. До цього часу батьки розлучилися. Почалася Перша світова війна. Єлизавета Олександрівна з сином повернулися тепер уже в Петроград, до рідної домівки.
Тут він вступив до реального училища, яке після революції стало Петроградської Єдиної трудової середньою школою № 23, і закінчив її в 1922 р.
В диинстві він отримав в гарну музичну освіту. Прекрасно грав на роялі, дуже любив сам виконувати твори Шопена і Бетховена.
6 лютого 1921 р. в мітинговій залі Палацу Праці в Петрограді (ніні м. Санкт-Петербург) В.І. Прянишникова від імені Російського товариства любителів світознавства була прочитана перша публічна лекція на тему: «Про природу кілець Сатурна». Присутній на лекції 14-річний підліток тут же записався в гурток молодих світознавців, який був організований з ініціативи В.В. Шаронова. Хлопець входив до трійкі найактівнішіх учнів гуртка. Цей гурток, який працював в 20-і роки, став справжньою школою, де отримали перші знання про Всесвіт багато молодих людей, які обрали астрономію своєї майбутньою спеціальністю. Молодь отримала можливість вести наукову роботу, користуючись консультаціями великих фахівців, бібліотекою, апаратурою суспільства.
Є дані, що він приймав участь у заняттях гуртка молодих «світознавців» при Російському товаристві любителів світознавства. У 1922 р. юнак здійснив перші свої наукові дослідження змінних зірок.
У 1927 (за іншими даними 1929, р. що мало ймовірно) закінчив Ленінградський ( нині Санкт-Петербурзький) університет.
В 1927 р.(або (1929 р.) вступив до аспірантури до професора Ленінградського університету Г. А. Тіхова. За час навчання в аспірантурі, ним було опубліковано значну кількість заміток і статей до 1930 р. в основному в німецьких і французьких журналах. Однак незабаром йому довелося припинити відправку робіт в іноземні журнали, і віддати перевагу вітчизняному журналу "Змінні зірки" та інформаційного бюлетня "Астрономічний Циркуляр", який він сам організував в 1939 р.
В 1931 р. йому, як багатьом іншим ученим, поставили в провину саме те, що його роботи були опубліковані в німецьких журналах. Пильне Надзвичайна комісія по боротьбі з контрреволюцією і саботажем шукало ворогів і шпигунів, а тут такий зв'язок з іноземцями. На щастя, це не коштувало йому життя і свободи, як деяким з його колег. Він був заарештований, і перебував під слідством три місяці. Зважаючи на відсутність складу будь-якого злочину слідство було припинене.
Після закінчення аспірантури в 1930 р. вчений був зарахований науковим співробітником астрономічної обсерваторії Ленінградського університету, і призначений вченим секретарем. Одночасно він викладав математичні дисципліни в ряді вузів Ленінграда: в Ленінградському університеті, Інституті точної механіки та оптики, Інституті інженерів залізничного транспорту, Військово-технічної академії.
Протягом 1929-1932 рр. він також обіймав посаду доцента Ленінградського університету.
У 1932 р. на асамблеї в Парижі, в числі молодих астрономів, його обрали членом Міжнародного Астрономічного Союзу.
Втому ж році він разом з Б.В. Окуневим організував службу систематичних спостережень змінних зірок під назвою "Служба анталголей", яка поклала початок капітальним досліджень пульсуючих змінних зірок типу RR Ліри.
З 1933 р. до 1937 р. був директором астрономічної обсерваторії у м. Сталінабаді (Душанбе).
У травні 1936 р. Вченою радою Ленінградського державного університету імені А. С. Бубнова астроному без захисту було надано вчений ступінь кандидата фізико-математичних наук, за кількістю і наукової цінності опублікованих робіт. Вчений ступінь була затверджена Вченою радою Московського державного університету у 1937 р. Йому було присуджено також звання професора ВАКом Наркомосу Таджицької РСР.
Протягом 1937-1942 рр. він був професором Ленінградського педагогічного інституту імені М. М. Покровського і співробітником Астрономічного інституту АН СРСР у Ленінграді.
Переживши блокадну зиму 1941-1942 рр., в стані глибокої дистрофії з дружиною і матір'ю був з дружиною і матір'ю евакуюваний з Леніграду в Сталінград (нині Душанбе), де він працював на посаді заступника директора Технологічного інституту холодильної промисловості, евакуйованого з Одеси, і за сумісництвом на посаді завідувача кафедрою математики. Одночасно він викладав в місцевому педагогічному інституті. Він був нагороджений почесною грамотою ВС Таджицької РСР за відмінну роботу з підготовки кадрів і громадську роботу.
Протягом 1942-1944 рр. був професором Одеського технологічного інституту. З 1944 р. був професором, завідувач кафедри астрономії Одеського університету та директором астрономічної обсерваторії цього університету.
У 1944 р. захистив у Казанському державному університеті імені В.І. Ульянова-Леніна докторську дисертацію "Про методи визначення орбіт зірок типу Алгол".
З 1944 р. він працює професором Одеського Університету і директором його Астрономічної обсерваторії з 1 січня 1945 р. У той час читав лекції з багатьох фізико-математичних дисциплін як професор (або завідувача кафедри) і в університеті, і в декількох вищих навчальних закладах Одеси, в тому числі і в Одеському вищому морехідному училищі. Він був організатором створення в Одесі радіотелескопу «УРАН-4», створення виробництва астропріборостроенія, оптичної лабораторії і телескопобудування.
Протягом 1948 — 1950 рр. працює одночасно директором Гололовної Астрономічної обсерваторії АН УРСР.
В 1956 р. під його керівництвом було розпочато будівництво приміських астрономічних станцій в с. Маяки і с. Крижанівка, корреспондіруюшего пункту в Ботанічному саду Одеськогодержавного університету імені І. І. Мечникова.
В 1951 р. він пройшов повторно атестацію на звання професора у ВАК СРСР.
Він є член-кореспондентом АН УРСР з 1948 р.
З 1962 р. був голової Секції астрономії науково-технічної ради при Мінвузі Української РСР. Також обирався віце-президентом Ради директорів астрономічних установ УРСР.
В жовтні 1978 р. призначений координатором від Мінвуза УРСР робіт по створенню в УРСР радіоінтерферометричного комплккса "Уран".
Він кілька років був головою обласного відділення товариства "Знання".
В. П. Цесевичем після наукового відрядження до Гарвардської астрономічної обсерваторії (США), звідки він привіз фотопомножувач RCA-7102, який міг приймати випромінювання в ближній інфрачервоній ділянці спектра була реалізована ідея проводити спектрофотометричні дослідження.
За заслуги в розвитку науки і підготовці наукових кадрів астроном був нагороджений орденами Леніна і Трудового Червоного Прапора, Почесною Грамотою Президії Верховної Ради УРСР. Йому присвоєно почесне звання Заслуженого діяча науки УРСР у 1964 р.
В 1979 р. за рішенням Бюро наукової ради АН УРСР з проблем "астрономія" від 25.12.1979 очолював групу по вибору місця для сонячного телескопа для міжвузівської обсерваторії. 4 травня 1981 р. увійшов до складу координаційного комітету Наукової ради з проблеми "Астрономія" з побудови і введенню у експуатацію радіо-інтерферометра "Уран".
Помер 20 жовтня 1983 р. в Одесі.
Наукові роботи призначені комплексному дослідженню змінних зірок, зокрема дослідженню змін їхнього блиску, теорії затемнень змінних зір та складанню таблиць для визначення елементів затемнюваних подвійних зір. Почав спостерігати змінні зорі він у 1922 р., виконав понад 200 тис. візуальних спостережень змінних зір різних типів. Його праці стосуються також обертання штучних супутників Землі та астероїдів. Він є автором науково-популярних книжок з астрономії. Всього його перу належить 753 наукових та науково-популярних робіт. Його книга "Що і як спостерігати на небі" витримала шість видань і була переведена на таджицький і латиські мови.
Організував в Україні та в Таджикистані систематичне фотографування неба за допомогою багатокамерних короткофокусних астрографів. У 1957 р. організував спостереження метеорів за програмою "Міжнародний геофізичний рік". Разом з Е. М. Крамером організував Всесоюзну службу болідів.
Вів спостереження змінних зір на протязі більше 60 років, з 1922, виконав близько 200 тисяч візуальних оцінок блиску змінних різних типів, а також велике число оцінок блиску
по фотопластинках. У 1931 р. спільно з Б. В. Окунєвим організував службу регулярних спостережень зірок типу RR Ліри. Одним із результатів його наукової роботи, зокрема, було встановлення,того, що існує стабільність коливання блиску зірок типу RR Ліри, яка пов'язана з ослабленням інтенсивності спектральної лінії іонізованого кальцію КСаП. Він удосконалив методи визначення елементів орбіт і інших характеристик затемнених зірок по їх кривим блиску (запропонував метод диференціальних поправок), розробив метод обліку кільцеподібного затемнення. Протягом 1939-1940 рр. опублікував таблицю спеціальних функцій для вирішення кривих блиску при різних видах затемнень.
Заслуга вченого в дослідженні малих планет відзначена тим, що в його честь астероїд 2498 названо "Цесевич". Він багато років присвятив дослідженню зміни блиску астероїда "Ерос". Згодом розроблену ним методику застосовували при дослідженні змін блиску штучних супутників Землі.
Він вважається засновником Одеського планетарію, який був створений у листопаді 1963 р. і розташовувався в приміщенні Свято-Пантелеймонівського храму.
Основні публікації:
1. Цесевич В.П. Переменные звезды и их наблюдение.- М.: Наука, 1980.- 176с.
2. Цесевич В. П. Звезды типа RR Лиры. - К: Наук. думка, 1966. - 472с.
3. Цесевич В. П., Драгомирецкая Б. А. Звезды типа RW Возничего. К.: Наук. думка, 1973. - 436с.
4. Цесевич В. П. Иследование переменных звезд в избранных ообластях Млечного Пути. -К.: Наук. думка, 1976. - 256с.
Джерела інформації:
1 Колчинский И. Г., Корсунь А. А., Родригес М. Г. Астрономы: Биографический справочник. — Киев: Наук. думка, 1986.—510 с.-360-361
2 Казанцева Л. В., Кислюк В. С. Київське вікно у Всесвіт: Історія Київської астрономічної обсерваторії в контексті історії розвитку національної та світової науки. — Київ: Наш час, 2006.—C.186
3 astrosvit.in.ua
4 pomnipro.ru
