Ukrainian Virtual Observatory

Папалексі Микола Дмикрович

Основні факти:

Дати життя: 02.12.1880 - 03.02.1947

Місце народження: Сімферополь, Таврійська губернія, Російська імперія

Навчався: Берлінський університет, Німецька імперія (з 1990 р. Берлінський університет, Федеративна Республіка Німеччина) (1899-1900); Страсбурзький університет, Імперська земля Ельзас-Лотарингія, Німецька імперія (з 1 січня 2016 Страсбурзький університет, адміністративий регіон Гранд-Ест, Французька Республіка) (1900-1904);

Область досліджень: декаметрова радіоастрономія, приладобудування, фізика, дослідження Місяця, радіофізика, теорія нелінійних коливань. Кандидатська дисертація: Динамометр для швидких електричних коливань. Теорія та досліди (1904 Страсбурзький університет);

Біографія:

Народився 20 листопада (за Юліанським календарем або 2 грудня за Григоріанським календарем) 1880 р. у м. Симферополь Таврійської губернії Російської імперії в родині військового грецького походження. Його батько помер, коли йому було чотири роки.

Вчився спочатку в Сімферопольській, а потім у Полтавській гімназії, яку 1899 р. закінчив з золотою медаллю. Тут в звіті Полтавського гуртка любителів фізики він надрукував свою першу наукову роботу «Про гармонійних властивості повного чотирикутника і деяких його застосуваннях».

Протягом семестру у 1899-1900 рр. вчився у Берлінському унівеерситеті, а у 1900 р. вступив до Страсбурзького університету.

1904 р. склав іспити з найвищою відзнакою (summa cum laude), захистив у Страсбурзькому університеті дисертацію “Динамометр для швидких електричних коливань. Теорія та досліди”, дістав ступінь доктора натуральної філософії .

У 1907 р. в лабораторії Дж.Дж.Томсона у Кембриджі вивчав час збудження флуоресценції. Наступний рік провів за сімейних обставин на Канарських островах. У 1911 р. представив дисертацію для отримання права читати лекції: “Про процеси у колі змінного струму, що має електричний вентиль” та був призначений приват-доцентом університету, наприкінці того ж року брав активну участь у роботі 2-го Менделєєвського з’їзду. Тут у Страсбурзі разом з Л. І. Мандельштамом виконав дослідження з електромагнітних коливань та радіотелеграфії, розробив методи вимірів високочастотних струмів.

У 1914 р. повернувся до Російської імперії і отримав посаду консультанта з фізичних питань та завідувача дослідної лабораторії заводу Російського товариства бездротових телеграфів та телефонів у м. Петроград (з 1991 р. м. Санкт-Петербург). На початку 1918 р. разом з лабораторією переїхав до Москви. Восени того ж року за запрошенням Л.І.Мандельштама приїхав до Одеси, де активно включився в організацію Одеського політехнічного інституту. Був доцентом по кафедрі фізики та завідувачем фізичного практикуму, з 1920 р. працював на посаді професора з теоретичної електротехніки, читав курси з цієї дисципліни, теорії коливань та метеорологіії. Очолював групу молодих вчених, яка на базі фізичної вауукумної лабораторії інституту, створеної ним розом з Л.І. Мандельштамом, займалася розробкою радіоламп; був консультантом Одеського радіозаводу, де за його допомогою було налагоджено промислове виробництво ламп. Це забезпечило роботу багатьох радіостанцій Чорноморського торговельного флоту, півдня сучасної України і, навіть, Сибіру та Далекого Сходу.

У 1925-1935 рр. працював у Москві й Ленінграді(з 1991 р. м. Санкт-Петербург) в радіо-лабораторії Електричного тресту заводів слабкого струму (з 1924 р. Центральна радіолабораторія, Ленінград). Водно-час протягом 1924-1936 рр. він очолював сектор нелінійних проблем (відділ наукової радіотехніки) Ленінградського науково-дослідного електрофізичного інститу та протягом 1926-1935 рр. був професором кафедри радіофізики фізико-механічного факультету Ленінградського індустріального (політехнічного) інтитутуту.

У 1930 р. науковець був обраний президентом Фізико-хімічного товариства при Ленінградському унстітуті. Багато років консультував електровакуумний завод "Свєтлана".

У 1923-1932 рр. неодноразово виїжджав у наукові відрядження за кордон.

1935 р. Папалексі очолив Філабораторію коливань Фізичного інституту імені П. М. Лебедєва АН СРСР (ФІАН). Академії наук СРСР і став головою групи технічної фізики Відділення технічних наук АН СРСР, 1938 р. очолив також лабораторію Енергетичного інституту, став заступником голови, а з 1944 р. головою Всесоюзної наукової ради з радіофізики та радіотехніки. Разом з Л.І.Мандельштамом створив у ці роки наукову школу в галузі нелінійних коливань та радіофізики. В лабораторії коливань ФІАН вчений розгорнув дослідження розповсюдження радіохвиль. Разом з великою теоретичною, експериментальною та конструкторською роботою необхідно було проводити досліди в реальних умовах і вчений керував усіма експедиціями, що проводилися щороку з 1935 по 1941 р.

У 1934 р. йому було присуджено науковий ступінь доктора наук за сукупністю робіт.

У 1934 р. він був обраний слен-кореспондентом АН СРСР, а у 1939 р. дійсним членом (академіком) АН СРСР .

Під час Великої Вітчизняної війни СРСР проти німецько-фашистських загарбників, яка була частиною II Світової війни, вчений створив експериментальну базу ФІАН під Казанню, брав участь у плануванні оборонних досліджень АН СРСР.

У повоєнні роки створив нову експериментальну базу ФІАН у Криму, керував колоквіумом з коливань ФІАН, був головою комісії з видання праць Мандельштама, редагував ряд фізичних журналів.

М.Д.Папалексі здійснив фундаментальні дослідження в галузі радіофізики, радіотехніки, теорії нелінійних коливань, був одним із засновників радіоастрономії. Разом з Л.І.Мандельштамом виконав дослідження, що стали основою нового напряму – теорії нелінійних коливань, відкрив і вивчив нові види резонансу, зокрема резонанс n-го роду, комбінаційний та параметричний резонанси, явища автопараметричного і комбінаційного збудження, запропонував новий метод збудження електричних коливань – параметричний генератор змінних струмів. Працював над створенням перших вітчизняних електронних ламп, разом з Мандельштамом розробив нові методи радіотелеграфної та радіотелефонної модуляції, ефективний метод боротьби з перешкодами у радіоприйманні – автопараметричні фільтри, метод визначення відстані за допомогою інтерференції радіохвиль. Вчені докладно вивчили проблему поширення радіохвиль вздовж земної поверхні, з великою точністю виміряли швидкість їх розповсюдження.

У 1942 р. разом з Л.І. Мандельштамом висунув ідею радіолокації та оптичної локації Місяця та здійснив першу з них, за його ініціативою 1947 р. була організована експедиція до Бразилії для першого в історії радіоспостереження повного сонячного затемнення. У 1936 р. Разом з Л.І. Мандельштамом був удостоєний премії ім. Д.І.Менделєєва та премії ім. Й.В.Сталіна у 1942 р. за розробку теорії коливань і поширення радіохвиль. Нагороджений орденом Леніна.

Помер 3 лютого 1947 р.у м. Москва.

В 1970 р. Міжнародний астрономічний союз дав ім'я Миколи Дмитровича Папалексі кратеру на зворотному боці Місяця.

Основні публікації:
  1. Папалекси Н. Д. об измерении расстояния от Земли до Луны с помощью электромагнитных волн. - УФН, 1946, т. 29, 250–268
  2. Собрание трудов / под ред. С. М. Рытова. - М. : Изд-во АН СССР, 1948. – 426 с.
  3. Новые исследования в области нелинейных колебаний. – М. : Госрадиоиздат, 1936. – 36 с.
  4. Радиопомехи и борьба с ними. – М. : Гостехиздат, 1942. – 116 с.

Джерела інформації:
  1 Вчені ВУЗів Одеси. Біобібліографічний довідник. Випуск І Природничі науки. 1865-1945 Частина 4 Фізики. Астрономи /Упорядник І.Е.Рікун.- Одеса: Одеська державна наукова бібліотека ім. М.Горького . 2003.- С. 53-56
  2 Храмов Ю. А. Физики. Биографический справочник. — К: "Наукова думка", 1977.—С.249-250
  3 Рытов С. М. Академик Николай Дмитриевич Папалекси / С. М. Рытов // Изв. АН СССР. Сер. Физ. – 1948. – Т. XII, № 1 – 3. - С. 7 – 21.
  4 Соломонович А. Е. Н. Д. Папалекси и советская радиоастрономия / А. Е. Соломонович // Успехи физ. наук. – 1981. - Т. 134, вып. 3. – С. 541 – 550.