Єфімов Юрій Сергійович Основні факти:
Дати життя: 20.11.1935 - 21.10.2011
Місце народження: м. Дніпропетровск, Дніпропетровська область, Українська РСР
Навчався: Уральський політехнічний інститут, м. Сердловськ, Російска РСР (з 2 лютого 2011 р. увійшов в Уральський федеральний університет імені першого Президента Росії Б. М. Єльцина, м. Єкатеринбург, Російська Федерація, як складова частина) (1953-1954); Московський державний університет імені М. В. Ломоносова (1954-1958);
Область досліджень: активні ядра галактик, поляриметрія. Кандидатська дисертація: Поляриметрія еруптивних зірок (1987 );
Біографія:
Народився 20 листопада 1935 р. в м. Дніпропетровск Дніпропетровської області Української РСР.
Протягом 1953-1954 рр. був студентом Уральського політехнічного інституту в м. Свердловськ.
Протягом 1954-1958 рр. був студентом Московського державного університету імені М. В. Ломоносова
Був співробітником Кримської астрофізичної обсерваторії з 1958 р. и Чиллійського інститута імені Ісака Ньютона в Криму.
У 1987 р. захистив кандидатську дисертацію «Поляриметрія еруптивних зірок».
Він у 1980 р. показав, що пилкова модель навколозіркової оболонки з розмірами пиллинок, які змінюються, дозволяє пояснити більшісить особливостей фотометричної та колориметричної поведінки на стадії формування пилової оболонки у PU Vul: 1) зміщення за часом настання моментів мінімумів блиску в різних частинах спектру; 2) почервоніння зірки при ослабленні блиску і зміщені спектра в голубий спектр в області мінімальної яркості зірки; 3) швидкі варіації блиску і кольору в області мінімального блиску та інші. Порівняння розрахункових кривих з спостережуваними даними дозволили зробити висновок, що глубокий мінімум блиску PU Vul 1980 р. був викликаний утворенням навколо горячого компонента системи пилевої оболонки з сілакатними частинками, які росли від молекулярних розмірів до розмірів міжзоряних частинок з середньою швидкістю 0,001 мкм/день.
Також він займався спостереженнями поляризованого випромінювання від активних ядер галактик.
Помер 21 жовтня 2011 р. в м. Сімферополь.
Перші роботи вченого були присвячені теоретичним розрахункам магнітного посилення спектральних ліній та телевізійних спостережень зірок та штучних супутників Землі. З середини 1960-х розпочав поляризаційні дослідження зірок. Ним розроблено методику вимірювання лінійної поляризації випромінювання еруптивних зірок під час швидких змін їхнього блиску, здійснено модернізацію зоряного поляриметра для спостереження лінійної поляризації швидких процесів у зірках. Згодом ця методика використовувалася в Інституті астрономії АН Таджицької РСР та в Астрономічній обсерваторії Харквського національного університету імені О. М. Горького (з 1999 р. Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна). Отримав нові важливі результати з поляризації випромінювання зірок, рентгенівських подвійних систем, нових і наднових зірок, білих карликів і ядер активних галактик. Показав відсутність у випромінюванні червоних карликових зірок скільки-небудь помітного синхротронного компонента. У зірок типу R СгВ відкрив вплив зростання пилових частинок на варіації кольору та лінійної поляризації цих зірок у мінімумах блиску, запропонував прямий метод оцінки розміру порошинок та успішно застосував цю концепцію при інтерпретації пекулярного об'єкта Кувано-Хонда.
Запропонував нову фізично обґрунтовану апроксимацію залежностей ступеня лінійної міжзоряної поляризації від довжини хвилі в діапазоні довжин хвиль від 0,2 до 4 мікрон, що має певні переваги в порівнянні з раніше широко використовуваною формулою Серковського.
Спільно з Н.М. Шаховським отримав свідчення стійкого обертання площини поляризації у OJ 287 у 1994-1996 рр., що прямо вказує на спіральну структуру магнітного поля в джеті та на можливість тривалого збереження топології магнітного поля.
З 2005 р. проводив фотометричні дослідження Сейфертовських галактик та післясвітень космічних гамма-сплесків у рамках міжнародних проектів.
Ю. С. Єфімов відкрив варіації кольору та поляризації випромінювання зірок, пов'язані з формуванням пилових оболонок у навколозоряному просторі, що дало можливість прямого визначення розміру пилових частинок.
Спільно зі співробітниками Головної астрономічної обсерваторії НАН України та Інституту астрономії Харківського національого університету імені В. Н. Каразіна проводив поляризаційні дослідження астероїдів та комет. Вніс помітний внесок у вирішення проблем походження та еволюції Сонячної системи, проблему астероїдної небезпеки, моніторингу зміни клімату Землі та екологічного контролю Земної атмосфери. За цю роботу у 2010 р. йому в числі співавторів було присуджено Державну премію України в галузі науки та техніки.
На його честь названо астероїд 8781 «Yurka». Є автором понад 200 робіт, опублікованих у провідних світових астрономічних журналах. Він був членом Mіжнародного астрономічногосоюзу, Європейсько-Азіатської, Російської та Української астрономічних асоціацій.
Основні публікації:
1. Low Resolution Spectropolarimeter/Gershberg R.E., Efimov Yu. S., Shakhovskoy N. M.,Ivanov Yu. S. // Abstracts NATO ASI on Photopolarimetry in Remote Sensing and Workshop on Remote Sensing Techniques and Instrumentation: International Cooperation, Yalta, Ukraine, 20 September to 4 October 2003 .-USA: ArmyReseach Laboratory, 2003,-P.35
2. Изменения фотометрических и колориметрических характеристик эруптивных звёзд на стадии формирования околозвёздных пылевых оболочек .PU Vul во время глубокого минимума 1980 года./Ефимов Ю. С.//Астрон. ж., 1988, 65, №4, С. 807-815
3. Vol'vach, A.E.; Vol'vach, L.N.; Kut'kin, A.M.; Larionov, M.G.; Villata, M.; Panteri, K.M.; Lahteenmaki, A.; Tornikoski, M.; Savolainen, P.; Tammi, G.; Aller, A.F.; Aller, H.D.; Sergeev, S.G.; Doroshenko, V.T.; Efimov, Yu.S.; Klimanov, S.A.; Nazarov, S.V.; Borman, G.V.; Pushkarev, A.B.; Zhdanov, V.I.; Fedorova, E.V.; Vavilova, I.B. ; Chesnok, N.G. Multi-frequency studies of the non-stationary radiation of the blazar 3C 454.3. Astronomy Reports, Volume 55, Issue 7, p. 608-615 (2011).
4. Вольвач А.Е., Ларионов М.Г., Вольвач Л.Н., Кутькин А.М., Виллата М., Раитери К. М., Лахтеенмаки А., Торникоски М., Саволаинен П., Тамми Дж., Аллер М.Ф., Аллер Х.Д., Сергеев С.Г., Дорошенко В.Т., Ефимов Ю.С., Климанов С.А., Назаров С.В., Борман Г.В., Пушкарев А.Б., Жданов В.И., Федорова Е.В., Вавилова И.Б., Чеснок Н.Г. Вспышечная активность блазара 3С454.3 в период 2004– 2010 гг. от гамма- до радиодиапазонов длин волн. Космическая наука и технология, том 17, № 2, с.68-76 (2011).
Джерела інформації:
1 Реферативный журнал. 51 астрономия., М.: ВИНИТИ, 1988, №12, С.105
2 Комберг Б.В., Репин С.В. Звездные Острова Вселенной с релятивистскими ”гейзерами“ в центрах. (Галактики на ”рабочем столе“.) – М.: Янус-К, 2014. – 312 с.-С. 92, 93
3 Астрономы России 1917-2017/ науч. ред. А.М.Черепащук, Казань, Казан. фед. ун-т, 2017.- 568с- C.168
4 Крымская астрофизическая обсерватория.Открытия, сделанные в обсерватории
